«Павло Глазовий: обіймав любов’ю весь світ»

«Я так люблю веселий сміх. Веселий сміх, що гріє всіх.

Він для дорослих і малих – всевладний, добрий, щирий сміх»

Твори Павла Глазового були неодмінним атрибутом багатьох урядових концертів, особливо початку 90-х, і дуже популярними в народі.

Улюблений у народі поет-гуморист  Пало Глазовий народився 30 серпня 1922 року в селі Новоскелюватка Казанківського району Миколаївської області.

Його батько, ідеться в публікації,  Прокіп Глазовий обробляв землю, мав двох коней. Дружина була донькою священника. До Новоскелюватки родина Глазового втекла, рятуючись від гніву комнезамівців, бо Прокіп Глазовий став свідком, як комнезамівці знущаються з його реквізованих коней і, не стерпівши, сам відшмагав «представника влади».

Після війни його було репресовано як «колабораціоніста» (щоб прогодувати родину, він під час війни працював у німців ваговиком). Матері Павла «пришили», що вона – шпигунка Пілсудського (її батьки були з поляків) і теж відправили у концтабір.

 Павло мріяв бути вчителем, закінчив Новомосковську педагогічну школу. У 1940 р. пішов служити в армію, де здобув кваліфікацію авіамеханіка. Друга світова війна застала його в Орші (Західна Білорусь). Згодом потрапив до Ленінграду, де перебув усю блокаду. Після війни служив в Азербайджані, демобілізувався 1947 року.

Писати гуморески почав під час навчання в Криворізькому педагогічному інституті. Друзі підбили надіслати рукопис до «Перця», де молодого автора примітив Остап Вишня. Після завершення навчання Глазовий прийшов працювати в «Перець» і за два місяці уже був заступником головного редактора. В часописі він пропрацював одинадцять років.

Відтак деякий час був на радіо редактором музично-гумористичної програми, у журналі «Мистецтво» очолював відділ «Новини кіноекрану». З 1968 року, ставши членом Спілки письменників, перейшов на творчі хліби.

За життя побачило світ 13 книжок сатири та гумору, 8 книжок для дітей. Твори Павла Глазового були неодмінним атрибутом багатьох урядових концертів, особливо початку 90-х. Їх неперевершено виконували і виконують Андрій Сова, Анатолій Литвинов, Ніла Крюкова, Анатолій Паламаренко. І досі його вірш про корову, яка «має бідна язика, та не знає мови,» зберігає свою актуальність у дискусіях із мовного питання.

Помер Павло Глазовий 31 жовтня 2004 р. Похований на Байковому кладовищі.

Творчість визначного гумориста - життєдайна, вона є завжди відкритою сторінкою веселої вдачі українського народу, його доброго настрою. І завжди актуальною. З нагоди 100-ліття від дня народження українського письменника-гумориста і сатирика Павла Глазового у бібліотеці функціонує книжкова виставка «Сміхологія Павла Глазового».