До 65-річчя від дня народження Лесі Ворониної (1955), української прозаїкині, журналістки, перекладачки

Народилася Леся Воронина (справжнє ім'я Вороніна Олена Анастасіївна) 21 березня 1955 року в Києві в письменницькій родині. Назвали дівчинку Лесею на честь великої письменниці Лесі Українки. Її дід Прохор Воронін був письменником, тато – художником-оформлювачем і реставратором, а мама – перекладачем художніх творів. Вдома у них завжди було багато книг. Отож, книжки для маленької Лесі були цілим світом. Дівчинка рано навчилася читати, а згодом і сама почала вигадувати різні цікаві історії, адже росла досить кмітливою, веселою фантазеркою. “Мені здавалося, що це є в кожної людини. З подивом дізналася, що такі здібності мають не всі, а діти ж люблять різні цікаві історії! Я й стала таким собі неформальним лідером у садку, а потім у школі. Мої однокласники страшенно любили слухати ті кумедні побрехеньки. А ще я вміла досить точно копіювати й пародіювати інших, вигадувала різні сценки. Та хоча зростала в літературному середовищі, письменники здавалися мені якимись особливими, унікальними – куди вже мені до тих небожителів?! Але все одно писати почала рано” – згадує про себе Леся Воронина.

Перші літературні спроби Леся показала не рідним, не друзям, а дитячій письменниці Ларисі Письменній. З нею дівчинка познайомилася ще в років у сім, коли побувала у Будинку творчості письменників у Ірпені. Лариса Михайлівна була неабиякою оповідачкою, сама любила слухати цікаві історії дівчинки. Разом вони вигадували неймовірні пригоди мешканців чарівного лісу. Отож, коли Леся написала свої перші твори, для неї дуже важливо було почути думку саме Лариси Письменної. “Це цікаво і весело, пиши ще!” – так сказала письменниця. Невдовзі в журналі “Барвінок” було надруковано перший твір Лесі Ворониної.

Навчаючись у школі, юна Леся зацікавилася українським фольклором, співала в хорі “Гомін”, а також захопилася східними єдиноборствами та йогою. Весела і товариська Леся була лідером серед однолітків. Однокласники дуже любили слухати її кумедні побрехеньки.

   У 1972 році юнка Леся Воронина вступила на заочне відділення філологічного факультету Київського університету імені Тараса Шевченка, який закінчила у 1979 році.

Паралельно з навчанням Леся працювала на різних роботах: встигла попрацювати кур'єром у Спілці письменників України, лаборантом у школі, електромонтером на деревообробному комбінаті, екскурсоводом в Музеї народної архітектури та побуту в Пирогові та на багатьох інших роботах. Досить багато часу вона приділяла прочитанню різноманітної літератури, особливо ізотеричної – читала твори  Кастанеди, Ауро Біндо Кгхоша та інших.

Особливою пристрастю студентки Лесі були подорожі автостопом – до Карпат, у Крим, до Польщі. Знайомство з польською культурою, літературою, театром вразило її. Леся брала інтерв'ю у фантаста Станіслава Лема, бувала у нього вдома, спілкувалася з Тадеушем Ружевичем, дивилася його вистави, читала багато самвидавівських книжок і сама почала писати.

Перші казки Леся Воронина написала для сина Євгена, щоб якось втихомирювати досить рухливого і веселого хлопчика. Згодом подала ці твори до видавництва “Веселка”, звідки прийшла рецензія, в якій письменницю докоряли за те, що в неї “звірі кращі за людей”. Це дало їй привід замислитися над власними прихованими комплексами.

У 1987-1991 роках  Леся  Воронина  працювала в  журналі “Україна” редактором відділу літератури та мистецтва. Коли у 1991 році з'явився дитячий журнал “Соняшник”, вона з радістю прийняла запрошення працювати в нім. З 1992 по 2006 рік Леся Воронина була головним редактором даного часопису. Як згадує сьогодні письменниця, працювати в цьому журналі було дуже цікаво і весело. Редакція була творчою лабораторією, куди приходили молоді талановиті письменники: Зірка Мензатюк, Роман Скиба, Іван Андрусяк, Іван Малкович, Ірен Роздобудько, Сашко Дерманський, Андрій Кокотюха, Кость Лавро, Катерина Штанко, Катерина Білетіна та інші. Головним завданням журналу було прищепити дітям смак до літератури й мистецтва, захопити юних читачів до власної творчості. І в цьому велика заслуга Лесі Ворониної, адже часто, коли не було якісних цікавих матеріалів, вона писала сама в усіх жанрах.

Ще Леся Воронина вподовж 13 років під псевдонімом Гаврило Ґава писала цікаві сюжети коміксів. Більше ста їх було вміщено на сторінках журналу “Соняшник”.

У жовтні 1994 – березні 1995 років на запрошення Міністерства освіти провінції Альберта (Канада) та Канадського інституту українських студій їде до Едмонтону, де бере участь в підготовці освітнього проекту “Мова” для двомовних україно-англійських шкіл провінції Альберта.

Сьогодні Леся Воронина – автор та ведуча програм каналу “Культура” на українському радіо. Основна тема її програм – сучасний стан української мови та культури. Письменниця веде бесіди з представниками літератури, мистецтва, науки, знайомить слухачів з людьми високого духу, тими, хто творить майбутнє України. Вона – член Національної Спілки письменників України, член Асоціації українських письменників. Леся Воронина багато пише для дітей. Її літературні твори виходили під різними псевдонімами: Гаврило Ґава, Ніна Ворон, Олена Вербна, Сестра Лесич. Багато часу письменниця приділяє перекладацькій  діяльності – перекладає з польської твори Станіслава Лема, Славоміра Мрожека, Анни Ковальської, Анни Карвінської, Гелени Бехлерової.

Леся Воронина написала багато захопливих цікавих книг для дітей. “Завжди пишу про те, що цікаво мені і, сподіваюсь, дітям, – каже Леся Анастасіївна. – Дитяча книжка передусім має бути цікавою, захоплювати читача, а всі закладені автором ідеї не повинні бути “лобовими”: читач має сам розшифрувати ці послання… Мені хочеться, щоб дітям були небайдужі мої герої, щоб вони схотіли дізнатися більше і про те, з ким ці герої дружать, що люблять, чого бояться, про що мріють… Тобто я створюю цілий світ, який має захопити читача”. Так у 1996 році побачив світ дитячий детектив “Суперагент 000”, у 2000 році – “Таємниця смарагдового дракона”.

За суперцікаві та захоплюючі книги письменниця Леся Воронина стала лауреатом численних літературних конкурсів. Вже у 2004 році вона стала лауреатом Всеукраїнської акції “Книжка року” за книжку “Суперагент 000. Таємниця золотого кенгуру”. Скільки дітей із захопленням читають іронічні детективи, об'єднані у серію “Суперагент 000”: “У пащі крокодила”, “Пастка у підземеллі”, “Таємниця підводного міста”, “У залізних нетрях”, “Таємниця золотого кенгуру”. Герой цих повістей –  незламний суперагент 000 Гриць Мамай. Він перемагає найпідступніших ворогів, розплутує найзагадковіші злочини і рятує світ від неминучої загибелі, викривши міжнародну терористку бабусю Ніндзя. Кожна повість містить багато блискучого і дотепного гумору, іронії, тому вони цікаві і дорослому читачеві.

У 2005 році письменниця подарувала юним читачам ще одну пригодницьку казкову книжку – фантастичну повість “Таємниця пурпурової планети”. Всі, хто читатиме цю шалено веселу і фантастичну повість, візьмуть участь у неймовірних і дуже небезпечних пригодах, побувають на міжгалактичному фестивалі,  потраплять на Пурпурову планету, опиняться на острові Забудькуватого Дракона. За цю фантастичну повість у 2005 році Леся Воронина стала лауреатом Всеукраїнського конкурсу романів, кіносценаріїв і п'єс “Коронація слова”.

“Таємне Товариство Боягузів, або Засіб від переляку № 9” – таку загадкову назву має наступна повість Лесі Ворониної, яка побачила світ у 2006 році. Вона теж дістала високу нагороду – стала лауреатом Міжнародного літературного конкурсу “Дитячий портал”.

Не менш плідними для письменниці були і наступні роки. З-під її пера з'явилися дивовижні книжки “Прибулець з Країни Нямликів” (2007 р.), “Хлюсь та інші” (2008 р.). А за книжку “Нямлик і Балакуча Квіточка” у 2008 році письменниця стала лауреатом конкурсу “Книжка року Бі-Бі-СІ”.

У 2009 році Леся Воронина стала володарем першої премії VІ Московського Міжнародного конкурсу “Мистецтво книги” в номінації “Книга для дітей та юнацтва” за книжку “Сни Ганса Християна” і Гран-прі національного конкурсу “Краща книга України – 2009” теж за цю ж книжку.

Цього ж року письменниця отримала ще одну винагороду за книжку “Сни Ганса Християна” – вона посіла друге місце у конкурсі “Книжковий дивосвіт України”.

Француженка Жорж Санд, поляк Фридерік Шопен, індієць Махатма Ганді, китаєць Лі Суй Лунг, українець Іван Миколайчук стали героями ще однієї цікавої  книги Лесі  Ворониної, яка вийшла у 2010 році в серії “Життя видатних дітей”. Надзвичайно захоплююче змальовує письменниця дитинство цих знаменитих та геніальних людей. На прикладі їх дитинства вона показує нам, що слід сумлінно розвивати свій талант та рішучу волю в досягненні мети вже в юному віці.

 Письменниця дуже любить подорожувати. Отож, у 2010 році вона видала першу дорослу книжку “У пошуках Огопого”, де вмістила свої нотатки навколосвітньої мандрівниці. Це – захоплива мандрівка часом і простором, до якої письменниця запрошує всіх, хто любить шалені пригоди, несподівані зустрічі і непередбачувані повороти долі. За цю книгу письменниця стала дипломантом конкурсу романів, кіносценаріїв, п'єс та пісенної лірики про кохання “Коронація слова-2010”.

У 2011 році Леся Анастасіївна очолила дитяче видавництво “Прудкий Равлик”. Мабуть, не спроста видавництво отримало таку назву, адже письменниця дуже любить цих чудернацьких слимаків і навіть має вдома велику колекцію равликів у кераміці, малюнках, склі.

“Планета Смугастих Равликів” – нова фантастична повість Лесі Ворониної, в якій головна героїня Оля разом зі своїм вірним котом Гарбузиком мандрує мінливою Галактикою. Яких тільки пригод їй не довелось пережити, аби добро перемагало. Герої “Планети Смугастих Равликів” чудово справилися з перевихованням піратів, драконів, пацюків та інших істот, що не вміли розрізняти добро і зло.

   Сьогодні письменниця плідно працює – майже щороку вона дарує юним читачикам все нові захоплюючі твори. У 2012 році дилогія Лесі Ворониної “Таємне Товариство Боягузів та Брехунів” стала переможцем конкурсу “Дитяча книга року Бі-Бі-Сі”. Твори її активно видають різні видавництва, транслюють по радіо, друкують у дитячих журналах. Отож, запрошуємо вас, друзі, до чудової подорожі світом фантастичних пригод, дивовижних мандрівок, детективних історій, світом чудових книг Лесі Ворониної.

Леся Воронина – переможниця багатьох літературних конкурсів

2004 р. – лауреат Всеукраїнської акції “Книжка року” (за книжку “Суперагент 000. Таємниця золотого кенгуру”).

2005 р. – лауреат Всеукраїнського конкурсу романів, кіно-сценаріїв і п'єс “Коронація слова” (за книжку “Таємниця Пурпурової планети”).

2006 р. – лауреат Міжнародного літературного конкурсу “Дитячий Портал” (за книжку “Таємне Товариство Боягузів, або Засіб від переляку № 9”).

2008 р. – лауреат конкурсу “Книжка року Бі-Бі-Сі” (за книжку “Нямлик і балакуча квіточка”).

2009 р. – володар першої премії VІ Московського Міжнародного конкурсу “Мистецтво книги” в номінації “Книга для дітей та юнацтва” (за книжку “Сни Ганса Християна”) і Гран-прі Національного конкурсу “Краща книга України-2009” (за книжку “Сни Ганса Християна”). Цього ж року письменниця посіла ІІ місце на конкурсі “Книжковий дивосвіт України” (за книжку “Сни Ганса Християна”).

2010 р. – дипломант Всеукраїнського конкурсу романів, кіно-сценаріїв і п'єс “Коронація слова-2010” (за книжку “У пошуках Огопого”).

2012 р. – переможець конкурсу “Книга року Бі-Бі-Сі-2012” (за книжку “Таємне Товариство Боягузів та Брехунів”).