Міжнародний день театру

Міжнародний день театру був встановлений у 1961 році IX Конгрессом Міжнародного інституту театру (МІТ) та відзначається щорічно 27 березня. Він був заснований у Відні на IX конгресі Міжнародного інституту театру (MIT) при ЮНЕСКО. Діяльність MIT, згідно з його статутом, має бути направлена на «зміцнення миру і дружби між народами, на розширення творчої співпраці всіх діячів світу».

Згадка про перший театральний досвід датується 2500 роком до нашої ери. Перша театральна гра відбулася в Єгипті. У давній Греції театр став формуватися як мистецтво, встановлювалися чіткі визначення трагедії і комедії, а також інших театральних форм. В Україні театральне мистецтво бере початок з глибокої давнини, коли воно проявлялося в народних іграх, танцях, піснях і обрядах.

Театр завжди мав виключно важливе етичне і художнє значення, сприяв формуванню естетичного смаку, розширенню кругозору. Чи слухаємо ми оперу, чи насолоджуємося майстерністю і грацією артистів балету або з душевним трепетом стежимо за грою драматичних акторів, - ми завжди відчуваємо особливу атмосферу свята.

Неоціненну роль в утвердженні гідної постави української нації відігравали і продовжують відігравати театри України. Починаючи від Садовського, Заньковецької, корифеїв українського театру до Стригуна, Бенюка, Жолдака та багатьох інших, які, продовжуючи світову, утверджують національні традиції українського театру.

До Міжнародного дня театру в нашій бібліотеці оформлено книжкову виставку «27 березня Міжнародний день театру».

Таємничий світ Жуля Верна

"Я не напишу жодної сторінки, жодної фрази,

 що їх не змогли б прочитати діти,

для яких я творю і яких я дуже люблю."

                                                             Жуль Верн

Цього року виповнюється 115 років від дня смерті великого французького письменника Жуля Габріеля Верна, якого вважають своїм кумиром мільйони читачів у різних куточках світу.

Один з міфів про життя письменника говорить, що він був запеклим домувальником і дуже рідко та неохоче подорожував. Насправді ж Жуль Верн був невтомним мандрівником. Будучи членом географічної спілки Франції, він відвідав Скандинавію, Великобританію, Німеччину, Нідерланди, Данію, США, країни Середземномор’я, Алжир тощо. Його твори перекладені 148-ма мовами. Загальна кількість його книг нараховує: 66 романів, понад 30 п’єс, понад 20 повістей і оповідань а також, кілька документальних робіт.

У своїх творах Жуль Верн описував вигадані їм винаходи, багато з яких з’явилися після його смерті, в нашому сучасному світі. Серед них: електричний стілець, факс, автомобіль, літак, гелікоптер і багато чого іншого. Дивно, однак деякі видавці називали Жуля Верна «ідіотом» і відмовлялися публікувати його твори, стверджуючи, що такого ніколи не відбудеться. До речі, ідея підводного човна належить не йому: в той час, коли жив Жуль Верн, такі човни вже існували.

До дня смерті Жуля Верна в бібліотеці підготовлена книжкова виставка  «Таємничий світ Жуля Верна», де розміщені твори письменника.

 

До 65-річчя від дня народження Лесі Ворониної (1955), української прозаїкині, журналістки, перекладачки

Народилася Леся Воронина (справжнє ім'я Вороніна Олена Анастасіївна) 21 березня 1955 року в Києві в письменницькій родині. Назвали дівчинку Лесею на честь великої письменниці Лесі Українки. Її дід Прохор Воронін був письменником, тато – художником-оформлювачем і реставратором, а мама – перекладачем художніх творів. Вдома у них завжди було багато книг. Отож, книжки для маленької Лесі були цілим світом. Дівчинка рано навчилася читати, а згодом і сама почала вигадувати різні цікаві історії, адже росла досить кмітливою, веселою фантазеркою. “Мені здавалося, що це є в кожної людини. З подивом дізналася, що такі здібності мають не всі, а діти ж люблять різні цікаві історії! Я й стала таким собі неформальним лідером у садку, а потім у школі. Мої однокласники страшенно любили слухати ті кумедні побрехеньки. А ще я вміла досить точно копіювати й пародіювати інших, вигадувала різні сценки. Та хоча зростала в літературному середовищі, письменники здавалися мені якимись особливими, унікальними – куди вже мені до тих небожителів?! Але все одно писати почала рано” – згадує про себе Леся Воронина.

Перші літературні спроби Леся показала не рідним, не друзям, а дитячій письменниці Ларисі Письменній. З нею дівчинка познайомилася ще в років у сім, коли побувала у Будинку творчості письменників у Ірпені. Лариса Михайлівна була неабиякою оповідачкою, сама любила слухати цікаві історії дівчинки. Разом вони вигадували неймовірні пригоди мешканців чарівного лісу. Отож, коли Леся написала свої перші твори, для неї дуже важливо було почути думку саме Лариси Письменної. “Це цікаво і весело, пиши ще!” – так сказала письменниця. Невдовзі в журналі “Барвінок” було надруковано перший твір Лесі Ворониної.

Навчаючись у школі, юна Леся зацікавилася українським фольклором, співала в хорі “Гомін”, а також захопилася східними єдиноборствами та йогою. Весела і товариська Леся була лідером серед однолітків. Однокласники дуже любили слухати її кумедні побрехеньки.

   У 1972 році юнка Леся Воронина вступила на заочне відділення філологічного факультету Київського університету імені Тараса Шевченка, який закінчила у 1979 році.

Паралельно з навчанням Леся працювала на різних роботах: встигла попрацювати кур'єром у Спілці письменників України, лаборантом у школі, електромонтером на деревообробному комбінаті, екскурсоводом в Музеї народної архітектури та побуту в Пирогові та на багатьох інших роботах. Досить багато часу вона приділяла прочитанню різноманітної літератури, особливо ізотеричної – читала твори  Кастанеди, Ауро Біндо Кгхоша та інших.

Особливою пристрастю студентки Лесі були подорожі автостопом – до Карпат, у Крим, до Польщі. Знайомство з польською культурою, літературою, театром вразило її. Леся брала інтерв'ю у фантаста Станіслава Лема, бувала у нього вдома, спілкувалася з Тадеушем Ружевичем, дивилася його вистави, читала багато самвидавівських книжок і сама почала писати.

Перші казки Леся Воронина написала для сина Євгена, щоб якось втихомирювати досить рухливого і веселого хлопчика. Згодом подала ці твори до видавництва “Веселка”, звідки прийшла рецензія, в якій письменницю докоряли за те, що в неї “звірі кращі за людей”. Це дало їй привід замислитися над власними прихованими комплексами.

У 1987-1991 роках  Леся  Воронина  працювала в  журналі “Україна” редактором відділу літератури та мистецтва. Коли у 1991 році з'явився дитячий журнал “Соняшник”, вона з радістю прийняла запрошення працювати в нім. З 1992 по 2006 рік Леся Воронина була головним редактором даного часопису. Як згадує сьогодні письменниця, працювати в цьому журналі було дуже цікаво і весело. Редакція була творчою лабораторією, куди приходили молоді талановиті письменники: Зірка Мензатюк, Роман Скиба, Іван Андрусяк, Іван Малкович, Ірен Роздобудько, Сашко Дерманський, Андрій Кокотюха, Кость Лавро, Катерина Штанко, Катерина Білетіна та інші. Головним завданням журналу було прищепити дітям смак до літератури й мистецтва, захопити юних читачів до власної творчості. І в цьому велика заслуга Лесі Ворониної, адже часто, коли не було якісних цікавих матеріалів, вона писала сама в усіх жанрах.

Ще Леся Воронина вподовж 13 років під псевдонімом Гаврило Ґава писала цікаві сюжети коміксів. Більше ста їх було вміщено на сторінках журналу “Соняшник”.

У жовтні 1994 – березні 1995 років на запрошення Міністерства освіти провінції Альберта (Канада) та Канадського інституту українських студій їде до Едмонтону, де бере участь в підготовці освітнього проекту “Мова” для двомовних україно-англійських шкіл провінції Альберта.

Сьогодні Леся Воронина – автор та ведуча програм каналу “Культура” на українському радіо. Основна тема її програм – сучасний стан української мови та культури. Письменниця веде бесіди з представниками літератури, мистецтва, науки, знайомить слухачів з людьми високого духу, тими, хто творить майбутнє України. Вона – член Національної Спілки письменників України, член Асоціації українських письменників. Леся Воронина багато пише для дітей. Її літературні твори виходили під різними псевдонімами: Гаврило Ґава, Ніна Ворон, Олена Вербна, Сестра Лесич. Багато часу письменниця приділяє перекладацькій  діяльності – перекладає з польської твори Станіслава Лема, Славоміра Мрожека, Анни Ковальської, Анни Карвінської, Гелени Бехлерової.

Леся Воронина написала багато захопливих цікавих книг для дітей. “Завжди пишу про те, що цікаво мені і, сподіваюсь, дітям, – каже Леся Анастасіївна. – Дитяча книжка передусім має бути цікавою, захоплювати читача, а всі закладені автором ідеї не повинні бути “лобовими”: читач має сам розшифрувати ці послання… Мені хочеться, щоб дітям були небайдужі мої герої, щоб вони схотіли дізнатися більше і про те, з ким ці герої дружать, що люблять, чого бояться, про що мріють… Тобто я створюю цілий світ, який має захопити читача”. Так у 1996 році побачив світ дитячий детектив “Суперагент 000”, у 2000 році – “Таємниця смарагдового дракона”.

За суперцікаві та захоплюючі книги письменниця Леся Воронина стала лауреатом численних літературних конкурсів. Вже у 2004 році вона стала лауреатом Всеукраїнської акції “Книжка року” за книжку “Суперагент 000. Таємниця золотого кенгуру”. Скільки дітей із захопленням читають іронічні детективи, об'єднані у серію “Суперагент 000”: “У пащі крокодила”, “Пастка у підземеллі”, “Таємниця підводного міста”, “У залізних нетрях”, “Таємниця золотого кенгуру”. Герой цих повістей –  незламний суперагент 000 Гриць Мамай. Він перемагає найпідступніших ворогів, розплутує найзагадковіші злочини і рятує світ від неминучої загибелі, викривши міжнародну терористку бабусю Ніндзя. Кожна повість містить багато блискучого і дотепного гумору, іронії, тому вони цікаві і дорослому читачеві.

У 2005 році письменниця подарувала юним читачам ще одну пригодницьку казкову книжку – фантастичну повість “Таємниця пурпурової планети”. Всі, хто читатиме цю шалено веселу і фантастичну повість, візьмуть участь у неймовірних і дуже небезпечних пригодах, побувають на міжгалактичному фестивалі,  потраплять на Пурпурову планету, опиняться на острові Забудькуватого Дракона. За цю фантастичну повість у 2005 році Леся Воронина стала лауреатом Всеукраїнського конкурсу романів, кіносценаріїв і п'єс “Коронація слова”.

“Таємне Товариство Боягузів, або Засіб від переляку № 9” – таку загадкову назву має наступна повість Лесі Ворониної, яка побачила світ у 2006 році. Вона теж дістала високу нагороду – стала лауреатом Міжнародного літературного конкурсу “Дитячий портал”.

Не менш плідними для письменниці були і наступні роки. З-під її пера з'явилися дивовижні книжки “Прибулець з Країни Нямликів” (2007 р.), “Хлюсь та інші” (2008 р.). А за книжку “Нямлик і Балакуча Квіточка” у 2008 році письменниця стала лауреатом конкурсу “Книжка року Бі-Бі-СІ”.

У 2009 році Леся Воронина стала володарем першої премії VІ Московського Міжнародного конкурсу “Мистецтво книги” в номінації “Книга для дітей та юнацтва” за книжку “Сни Ганса Християна” і Гран-прі національного конкурсу “Краща книга України – 2009” теж за цю ж книжку.

Цього ж року письменниця отримала ще одну винагороду за книжку “Сни Ганса Християна” – вона посіла друге місце у конкурсі “Книжковий дивосвіт України”.

Француженка Жорж Санд, поляк Фридерік Шопен, індієць Махатма Ганді, китаєць Лі Суй Лунг, українець Іван Миколайчук стали героями ще однієї цікавої  книги Лесі  Ворониної, яка вийшла у 2010 році в серії “Життя видатних дітей”. Надзвичайно захоплююче змальовує письменниця дитинство цих знаменитих та геніальних людей. На прикладі їх дитинства вона показує нам, що слід сумлінно розвивати свій талант та рішучу волю в досягненні мети вже в юному віці.

 Письменниця дуже любить подорожувати. Отож, у 2010 році вона видала першу дорослу книжку “У пошуках Огопого”, де вмістила свої нотатки навколосвітньої мандрівниці. Це – захоплива мандрівка часом і простором, до якої письменниця запрошує всіх, хто любить шалені пригоди, несподівані зустрічі і непередбачувані повороти долі. За цю книгу письменниця стала дипломантом конкурсу романів, кіносценаріїв, п'єс та пісенної лірики про кохання “Коронація слова-2010”.

У 2011 році Леся Анастасіївна очолила дитяче видавництво “Прудкий Равлик”. Мабуть, не спроста видавництво отримало таку назву, адже письменниця дуже любить цих чудернацьких слимаків і навіть має вдома велику колекцію равликів у кераміці, малюнках, склі.

“Планета Смугастих Равликів” – нова фантастична повість Лесі Ворониної, в якій головна героїня Оля разом зі своїм вірним котом Гарбузиком мандрує мінливою Галактикою. Яких тільки пригод їй не довелось пережити, аби добро перемагало. Герої “Планети Смугастих Равликів” чудово справилися з перевихованням піратів, драконів, пацюків та інших істот, що не вміли розрізняти добро і зло.

   Сьогодні письменниця плідно працює – майже щороку вона дарує юним читачикам все нові захоплюючі твори. У 2012 році дилогія Лесі Ворониної “Таємне Товариство Боягузів та Брехунів” стала переможцем конкурсу “Дитяча книга року Бі-Бі-Сі”. Твори її активно видають різні видавництва, транслюють по радіо, друкують у дитячих журналах. Отож, запрошуємо вас, друзі, до чудової подорожі світом фантастичних пригод, дивовижних мандрівок, детективних історій, світом чудових книг Лесі Ворониної.

Леся Воронина – переможниця багатьох літературних конкурсів

2004 р. – лауреат Всеукраїнської акції “Книжка року” (за книжку “Суперагент 000. Таємниця золотого кенгуру”).

2005 р. – лауреат Всеукраїнського конкурсу романів, кіно-сценаріїв і п'єс “Коронація слова” (за книжку “Таємниця Пурпурової планети”).

2006 р. – лауреат Міжнародного літературного конкурсу “Дитячий Портал” (за книжку “Таємне Товариство Боягузів, або Засіб від переляку № 9”).

2008 р. – лауреат конкурсу “Книжка року Бі-Бі-Сі” (за книжку “Нямлик і балакуча квіточка”).

2009 р. – володар першої премії VІ Московського Міжнародного конкурсу “Мистецтво книги” в номінації “Книга для дітей та юнацтва” (за книжку “Сни Ганса Християна”) і Гран-прі Національного конкурсу “Краща книга України-2009” (за книжку “Сни Ганса Християна”). Цього ж року письменниця посіла ІІ місце на конкурсі “Книжковий дивосвіт України” (за книжку “Сни Ганса Християна”).

2010 р. – дипломант Всеукраїнського конкурсу романів, кіно-сценаріїв і п'єс “Коронація слова-2010” (за книжку “У пошуках Огопого”).

2012 р. – переможець конкурсу “Книга року Бі-Бі-Сі-2012” (за книжку “Таємне Товариство Боягузів та Брехунів”).

До Всесвітнього дня поезії

Поезія – це музика душі. Вона входить в наше життя з дитинства і залишається з нами до кінця. Кожний знаходить в ній щось своє, близьке і зрозуміле.

21 березня ми відзначаємо Всесвітній день поезії. Таке рішення було прийнято в 1999 році на 30-й сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО. В рамках святкування було запропоновано популяризувати поезію як один із видів мистецтва, що дає змогу всьому суспільству знайти і затвердити свою самобутність; формувати у ЗМІ та на різноманітних заходах належний образ поезії, з тим щоб подолати уявлення про неї як про щось застаріле. Зокрема, це стосується молоді, яка за допомогою поезії зможе відкрити для себе основоположні цінності життя.

Мистецтво поетичного слова допомагає формувати і збагачувати внутрішній світ людини, позитивно впливає на її свідомість та підсвідомість, розвиває інтелект, творчі здібності, естетичний смак.

В Україні Всесвітній день поезії відзначають на державному рівні. У літературних музеях проходять лекції, що піднімають тему поетичної спадщини і сучасних ідей. У бібліотеках проводять презентації літературних новинок. У засобах масової інформації публікують вірші найбільш талановитих майстрів художнього слова, розкриваючи перед читацькою аудиторією нові тенденції у розвитку поезії.

До Всесвітнього дня поезії в бібліотеці підготовлено віртуальну книжкову виставку «Поезія - краса життя земного». До уваги користувачів пропонуються збірки поезій письменників рідного краю.

До 90-річчя з Дня народження

Ліни Костенко

Не треба думати мізерно.

Безсмертя є ще де-не-де.

Хтось перевіяний, як зерно,

у ґрунт поезії впаде.

Митцю не треба нагород,

його судьба нагородила.

Коли в людини є народ,

тоді  вона уже людина.

Ліна Костенко

Сьогодні, 19 березня, святкує свій 90-й день народження одна із найвідоміших українських письменниць сучасності Ліна Костенко.

Легендарна поетеса, прозаїк і громадська діячка Ліна Костенко народилася 19 березня 1930 року. Ліна Костенко є автором понад 15-ти поетичних збірок («Вітрила», «Мандрівки серця», «Над берегами вічної ріки», «Сад нетанучих скульптур», «Річка Геракліта»), роману «Записки українського самашедшого».

За історичний роман у віршах «Маруся Чурай» була удостоєна Державної премії ім. Т.Г. Шевченка.

Костенко також є лауреатом премії імені Олени Теліги, премій Антоновичів та Петрарки, нагороджена відзнакою президента України та орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня. А ще вона – почесний професор Києво-Могилянської академії, почесний доктор Львівського та Чернівецького університетів.

Ліну Костенко називають беззаперечним моральним авторитетом для багатьох українців. Вона підписувала в 1965 році лист-протест проти арештів української інтелігенції. У 1966 році під час львівського судилища над братами Горинями кинула їм квіти. Згодом написала лист на захист В’ячеслава Чорновола у відповідь на наклеп на нього в газеті «Літературна Україна» й робила безліч інших учинків, які засвідчували її активну громадянську позицію.

Після цього вона майже десять років писала «в шухляду», розплачуючись за власну принциповість. Тодішня влада, зрозумівши, що її «не приручити», позбавила права друкувати власні твори, що для поета – майже смерть. Але вона вистояла.

У 2005 році Ліна Костенко відмовилася від звання Героя України.

З початку війни на сході України письменниця приєдналася до гуманітарної акції «Другий фронт АТО». Ліна Костенко передала на фронт кілька збірок своїх поезій із побажаннями та словами підтримки.

Співробітники читальної зали №2 підготували книжкову виставку "Поезія й весна - душі висока розкіш", а також ознайомтесь з тематичним списком "Життя на барикадах поезії Ліна Костенко", який підготувала завідуюча культурно-просвітницьким сектором бібліотеки Наталія Гах.

Також пропонуємо переглянути підготовлену віртуальну книжкову «Ліна Костенко – берегиня українського віршованого слова», присвячену геніальній Ліні Костенко.

Запрошуємо всіх бажаючих ознайомитися з творчістю визначної української поетеси Ліни Костенко та з поезією загалом!

125-річчя від дня народження Максима Тадейовича Рильського

 «Він України мав чарівну вроду,

Носив її наймення гордолиць

Він виріс від суниць аж до зірниць,

Великий гранослов свого народу...»

Д. Павличко

 

Максим Рильський – один із найбільших поетів XX століття, чий внесок у національно-духовне відродження народу неоціненний. Витончений майстер неокласичного стилю, він витворив неповторний художній світ, наповнений гуманістичним змістом. Увійшов в українську культуру як поет, перекладач, публіцист, фольклорист, етнограф, мистецтвознавець, літературознавець, мовознавець.

Максим Рильський народився 19 березня 1895 року в Києві. Його батько, відомий етнограф і громадський діяч Тадей Рильський, був сином багатого польського пана Розеслава Рильського і князівни Трубецької. Один з предків Рильських у XVII столітті був київським міським писарем. Мати Максима Рильського, Меланія Федорівна, народилася в селі Романівці на Житомирщині. 1902 року помер його батько, і родина переїхала з Києва в Романівку. Максим спершу навчався в домашніх умовах, потім у приватній гімназії в Києві. Деякий час Максим Рильський жив і виховувався у родині Миколи Лисенка. Навчався на медичному факультеті Київського університету Св. Володимира, потім на історико-філологічному факультеті Народного університету в Києві, заснованому за гетьмана Павла Скоропадського, але жодного з них не закінчив. Займався самоосвітою, вивченням мов, музикою. З 1919 до 1929 року вчителював у селі, зокрема й у Романівці, а також у київській залізничній школі, на робітфаці Київського університету та в Українському інституті лінгвістичної освіти.

Писати почав рано, його перша юнацька збірка поезій «На білих островах» вийшла 1910 року. Першою вже зрілою, що визначила появу видатного поета, була збірка «Під осінніми зорями» (1918).

У 1920-х роках Рильський належав до мистецького угруповання «неокласиків», переслідуваного офіційною комуністичною критикою за декадентство і відірваність від життя. Як і решта неокласиків, Рильський безпосередньо своєю творчістю не реагував на політичні події і протягом 1920-х років цілковито ізолювався від радянської дійсності, лише подеколи в одвертій формі (наприклад, у вірші «На світі є співучий Лянґедок») чи у вигляді іронічних «відступів» (як у «Чумаках» чи поемі «Сашко») виявляв обурення проти ідейно-політичної та літературної атмосфери, що панувала тоді. Така поведінка поета викликала гострі напади офіційної критики, що врешті закінчилося арештом НКВС у 1931, після чого він майже рік просидів у Лук'янівській тюрмі. Після ув'язнення Остап Вишня забрав Рильського до себе в Харків на кілька днів у гості. Побратими Рильського - неокласики М. Драй-Хмара,             П. Филипович, М. Зеров, Д. Загул, були репресовані й загинули в радянських концтаборах.

Після ув'язнення Рильський вимушено проголосив активне сприйняття радянської дійсності, завдяки чому він єдиний з неокласиків урятувався від сталінського терору. Його творчість поділилася на два річища – офіційне та ліричне, в останньому йому вдалося створити справжні взірці високої поезії. Визнання наукових та літературних досягнень поета відбилось в обранні його академіком АН УРСР (1943) та АН СРСР (1958). Він був головою правління Спілки письменників України, обирався депутатом Верховної Ради СРСР, очолював Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР. Поет помер 24 липня 1964 р. після тяжкої хвороби (рак).

В бібліотеці було представлено книжкову виставку «Він сіяв зерно золоте».

«Юрій Андрухович -знакова фігура сучасної української літератури»

Юрій Ігорович Андрухович  — український поет, прозаїк, перекладач, есеїст. Віце-президент Асоціації українських письменників.

Юрій Андрухович (13.03.1960) — поет, прозаїк, есеїст, перекладач. Народився у Станіславі (нині Івано-Франківськ). Закінчив редакторське відділення Українського поліграфічного інституту у Львові (1982) та Вищі літературні курси при Літературному інституті ім. О. М. Горького в Москві (1991).

Його творчість має значний вплив на перебіг сьогоднішнього літературного процесу в Україні. З його іменем пов’язані перші факти неупередженого зацікавлення сучасною українською літературою на Заході. Західна критика визнає Юрія Андруховича як одного із найяскравіших представників постмодернізму, порівнюючи за значимістю у світовій літературній ієрархії з Умберто Еко. Його твори перекладені польською, англійською, німецькою, французькою, російською, угорською, фінською, шведською, іспанською, чеською, словацькою мовами й есперанто.

З нагоди до 60-річчя від дня народження  Юрія Андруховича в бібліотеці оформлено книжкову експозицію «Юрій Андрухович -знакова фігура сучасної української літератури». На виставці представлені твори автора.

ЗАТВЕРДЖУЮ:

Директор школи                М.Д.Шкіндюк

Індивідуальний план роботи

під час карантину

з 12.03-03.04.2020

бібліотекаря Красноїльської ЗОШ І- ІІІст.

Шпитчук О.М.
   

№ п/п	Дата	Зміст роботи	Час роботи
1.	12.03.2020	1. Упорядкування щоденника бібліотеки	9.00 – 10.30
		2. Вивчення інструктивно-методичних матеріалів.	10.30 - 13.30
		3. Оформлення блогу бібліотекаря.	13.30-14.30
		4. Підготовка віртуальної виставки до 60-річчя від дня народження Юрія Андруховича.	14.30-16.00
		5. Робота над підготовкою наказу про здійснену перевірку стану підручників.	16.00-17.00
2	13.03.2020	1. Робота з річним планом бібліотеки, підготовка  до написання аналізу роботи.	9.00 –11.00
		2. Підбір онлайн-матеріалу  для вчителів щодо дистанційного навчання здобувачів освіти.	11.00-13.00
		3. Опрацювання фахової літератури.	13.00 – 14.00
		4. Робота над презентацією «Слова вдячності».	14.00 – 15.30
		5.Продовження роботи над презентацією «Слова вдячності»	15.30 -  17.00
3.	16.03.2020	1. Робота з місячним планом бібліотеки.	9.00 -11.00
		2. Опрацювання фахової літератури.	11.00 – 13.00
		3. Робота з сумарними та інвентарною книгами, картотекою «Наявності підручників».	13.00-14.00
		4. Робота по поповненню сайту бібліотекаря.	14.00-15.30
		5. Підбір та систематизування матеріалу  на тему «Як захистити себе від корона вірусу». Виготовлення буклету.	15.30 – 17.00
4.	17.03.2020	1. Пошук онлайн матеріалів з розвитку інтересу до читання у здобувачів освіти.	9.00 – 11.00
		2. Закінчення роботи над сценарієм та презентацією «Слова вдячності».	11.00-13.00
		3. Перегляд вебінару  «Технологія Веб-квест у методичному арсеналі сучасного вчителя».	13.00 - 14.00
		5. Перегляд фахових журналів.	14.00- 15.30
		6. Рекомендація для вчителів та здобувачів освіти по здійсненню віртуальної екскурсії  по Музеям світу.	15.30-17.00
5	18.03.2020	1. Робота по підготовці  методичного об’єднання шкільних бібліотекарів Верховинського району.	9.00– 11.00
		2. Підготувати бібліотечний  урок  «Знайди у Книзі цілий світ».	11.00-12.30
		3. Підготовка віртуальної виставки до 125-річчя Максима Рильського.	12.30-14.00
		4. Підготовка віртуальної виставки до 90-річчя Ліни Костенко.	14.00-17.00
6	19.03.2020	1. Поповнення блогу бібліотекаря новими матеріалами.	9.00-11.00
		2. Упорядкування папки бібліотечні уроки для читачів 1-4 класи.	10.00 - 12.00
		3. Підбір матеріалу для річного плану бібліотеки на 2020-2021	12.00-14.00
		4. Здійснити добір матеріалу до бібліотечних уроків в 11-х класах «Найбільші бібліотеки України» і «Словники, довідники, енциклопедії – їхня роль у розширенні кругозору».	14.00 - 17.00
7	20.03.2020	1. Робота з документацією бібліотеки.	9.00–11.00
		2. Підготовка віртуальної виставки до 65-річчя Лесі Ворониної.	11.00 -13.00
		3. До всесвітнього дня поезії підготувати  бібліотечний урок –презентацію «Весна в творах поетів».	13.00 -15.00
		4. Самоосвітня робота в мережі Інтернет	15.00 -17.00
8	23.03.2020	1. Продовження роботи над річним планом бібліотеки.	9.00- 11.00
		2. Завершення підготовки матеріалу до  «Слова вдячності»	11.00-13.00
		3. Підготовка віртуальної виставки до 115-річчя Жуль Верна.	13.00-15.00
		4. Перегляд віртуальних виставок, та підготовка рекомендацій для здобувачів освіти	15.00-17.00
9	24.03.2020	1. Продовження роботи над річним планом бібліотеки.	9.00 – 11.00
		2.  Упорядкування матеріалів МО Верховинського району.	11.00 -13.00
		3. Самоосвітня робота в мережі Інтернет.	13.00 – 15.00
		4. Упорядкування папки бібліотечні уроки для читачів 5-7 класи.	15.00 – 17.00
10	25.03.2020	1. Продовження роботи над річним планом бібліотеки.	9.00 – 11.00
		2. Підготовка до інвентарізації фонду підручників (1-4 класи)	11.00 –13.00
		3. Розробка бібліотечного проекту  «Читати – це модно»	13.00 – 15.00
		4. Віртуальна подорож – «Пам'ятники літературним героям».	15.00 - 17.00
11	26.03.2020	1. Ознайомлення з планом роботи на квітень місяць, корегування  місячного плану роботи бібліотекаря.	9.00 – 11.00
		2. Підготовка до інвентарізації фонду підручників (5-9 класи)	11.00 - 13.00
		3. Завершення роботи на річним планом бібліотеки на 2020-2021 н.р.	13.00-15.00
		4. Самоосвітня робота в мережі Інтернет	15.00 -17.00
12	27.03.2020	1. Підготовка до інвентарізації фонду підручників (10-11 класи)	9.00 -11.00
		2. Упорядкування папки для вчителів « НУШ».	11.00 -13.00
		3. Оформлення матеріалу для стенду «Бібліотечний вісник».	13.00 - 14.00
		4. Виставка до Міжнародного дня театру.	14.00 – 15.00
		5. Створення публікацій з досвіду роботи на сайті «Всеосвіта» та «На Урок».	15.00 -17.00
13	30.03.2020	1. Підбір сайтів з віртуальними бібліотеками сучасних українських письменників для здобувачів освіти.	9.00 – 11.00
		2. Віртуальна подорож для здобувачів освіти «Подорож сучасними бібліотеками світу»	11.00-13.00
		3. Підбір віршів про бібліотеку.	13.00  - 15.00
		4. Робота по створенню візитки бібліотеки.	15.00 – 17.00
14	31.03.2020	1.Розпочати роботу над програмою розвитку бібліотеки.	9.00 – 11.00
		2. Організація віртуальної  виставки до Дня сміху.	10.00 – 12.00
		3.Розміщення на блозі бібліотекара нових матеріалів.	12.00 – 14.00
		4.Самоосвітня робота в мережі інтернет.	14.00  - 17.00
13	01.04.2020	1. Перегляд фахових журналів.	9.00 – 12.00
		2. Підготовка віртуальної виставки до 180 річчя від дня народження Еміля Золя.	12.00 -14.00
		3. Підготовка віртуальної виставки до дня народження Г.Х.Андерсена	14.00 -17.00
14	02.04.2020	1. Підготовка матеріалу для виставки – ілюстрації однієї книги.	9.00 -11.00
		2. Підготовка списків надлишків підручників.	11.00 – 13.00
		3. Завершення роботи над інвентаризацію фонду підручників.	13.00 -15.00
		4. Самоосвітня робота в мережи Інтернет.	15.00 – 17.00
15	03.04.2020	1. Поповнення блогу бібліотекаря.	9.00 – 11.00
		2. Робота над створенням інтерактивних завдань з бібліотечної тематики на платформі LearningApps.org.	11.00 – 13.00
		3. Підбір матеріалу до бібліотечного уроку: «Вода безцінне багатство, бережіть її».	13.00 -15.00
		4. Самоосвітня робота в мережі Інтернет	15.00 – 17.00