90-річчя українського дитячого письменника та драматурга Всеволода Нестайка

30 січня класику української дитячої літератури Всеволоду Нестайку виповнилося б 90 років. Він народився 30 січня 1930 року у Бердичеві. Над його «Тореадорами з Васюківки» сміялися цілі покоління українських дітлахів. Ними захоплюються і досі.

Всеволод Нестайко — автор, чиї твори для дітей увійшли до золотого фонду дитячої літератури. Вони видавалися 136 разів багатьма мовами світу, в незалежній Україні — 53 видання. Загальний наклад — понад 2 млн примірників.

Здається, особливо представлять цього письменника не треба. Варто назвати лише його прізвище – і відразу ж на обличчях переважної більшості дітей заквітнуть усмішки, а в очах їхніх мам і тат заграють веселі бісики. Та й чимало бабусь і дідусів це прізвище не залишить байдужим: вони одразу ж засвітяться сонечками, бо їм пригадається власне дитинство. І нема в цьому анічогісінько дивного, адже Всеволод Зіновійович Нестайко своїми веселими, дотепними і мудрими повістями й казками радує, щедро ділиться вже не з одним поколінням юних читачів, бо за плечима у нього — десь за сотню виданих книжок — ціла авторська бібліотека.

В бібліотеці до річниці ювілею оформлена книжкова виставка «Всеволод Нестайко – письменник, класик сучасної української дитячої літератури».

"У моїх жилах тече українська кров..." А.П. Чехов та Україна

29 січня виповнюється 160 років від дня народження відомого російсько-українського письменника Антона Павловича Чехова.

Але не всім відомий той факт про те, що Чехов був українцем.

Життя й творчість А. П. Чехова були тісно пов’язані з Україною. Антон Павлович приїхав до Ялти 1898 року в зв'язку з погіршенням стану здоров'я, побудував тут власний будинок. Навколо будинку письменник розбив парк, у якому було 180 видів рослин.

У Криму А.П.Чехов  зустрічався із Львом Толстим, Олексієм Горьким, Іваном Буніним, Олександром Купріним, Володимиром Короленком. Кримські враження згодом ввійдуть в оповідання "Довгий язик", "Дама з собачкою", "Архієрей", "Студент", "Нова дача", "Душечка", "Наречена", п'єси "Три сестри" та "Вишневий сад". І цінували його творчість українські письменники Михайло Коцюбинський, Іван Франко. Такі двосторонні зв'язки невипадкові. Родина Чехова має глибоке українське коріння - його бабуся по батьковій лінії Є.Шимко була українкою (Таганрог), а його батько Павло Ігорович Чехов народився на Полтавщині. У дитячі роки українська мова постійно звучала в родині Чехових. Ставши письменником, Антон Павлович завжди обирав "приснолисту Україну" місцем літнього відпочинку. Бував він у Харківській та Полтавській губерніях. У Львові він придбав твори Тараса Шевченка. Навесні 1887 р. він подорожував по Донецькому краю, у 1888–89 рр. двічі проживав під Сумами: мандрував, спостерігав народне життя, працював над прозою та драматургією. В Сумах Харківської губернії в садибі Линтварьових, де Чехов жив на своїй літній дачі 1888 року, він  працював над оповіданнями і п’єсами. Сумські враження використані в оповіданнях "Іменини", "Нудна історія", п'єсах "Лєший" та "Чайка". В Сумах похований брат письменника, художник Микола Чехов (1868-1889). А у Ялті поховані члени родини: Євгенія Чехова, мати письменника, (1835-1919), Михайло Чехов, молодший брат (1868-1936), Марія Чехова, сестра (1863-1957).Музей у Ялті закладено після смерті письменника в 1921 році з ініціативи сестри Марії Чехової. Ще відкрито музей в Сумах. У наш час п'єси Чехова входять до репертуару театрів України. У Криму присуджується літературна премія імені Чехова, знімаються художні та документальні фільми за творами письменника. У своїх творах „Степ”, „Людина у футлярі”, „Іменини” письменник відобразив людей та природу України. Захоплювався “Кобзарем” Шевченка, знав і високо цінував творчість Котляревського, Карпенка-Карого, Кропивницького та ін. Він високо цінував діячів українського театру М. Садовського і М. Заньковецьку. Чехов називав Марію Костянтинівну Заньковецьку «хохлацькою королевою», «страшною силою».

“Україна дорога і близька моєму серцю. Я люблю її літературу, музику і прекрасну пісню, сповнену чарівної мелодії. Я люблю український народ, який дав світові такого титана, як Тарас Шевченко,” — писав А. Чехов А. Кримському.

До дня народження письменника бібліотекар підготувала книжкову виставку «Україна дорога і близька моєму серцю».

Крути – наша гордість і слава

Крути – наша гордість і слава,

Там соколи юні у вічність пішли.

На клич молодої держави,

Піднялися вірні сини.

Сьогодні вся країна згадує подію, яка увійшла навічно в історію як символ патріотизму, жертовності та хоробрості. Саме 29 січня 1918 року, біля залізничної станції Крути відбувся бій, під час якого вдесятеро більша армія більшовиків розгромила добровольців – київських студентів та бійців вільного козацтва. Цей бій став одним із символів боротьби українського народу за свободу і незалежність.

В День пам’яті Героїв Крут, в нашій школі з метою формування в учнів почуття патріотизму, любові до свого народу, його історії та героїчного минулого пройшли заходи. Класними  керівниками були проведені бесіди, години спілкування, відео-презентації: « Битва під Крутами : вони були такими молодими…» , «Пам’яті тридцяти» , «Коли стають до зброї діти…».

Також бібліотекар Шпитчук О. М. організувала виставку книг «Згадаймо юність, що горіла в Крутах». З гуртківцями – учнями 6-Б класу проведено виховну бесіду «Герої Крут – для нащадків взірець», де діти дізналися, що саме під час цієї революції відбулася трагічна подія, яка вплинула на свідомість багатьох українців – це битва на станції Крути. Обговорювалися події, пов’язані з боротьбою українського народу за свою незалежність протягом останнього тисячоліття, було звернуто увагу на цінності українського суспільства – патріотизм і активну громадянську позицію.

Подвиг українських юнаків під Крутами, що своєю кров’ю окропили святу землю в боротьбі за волю України, навічно залишиться в історії як символ національної честі, героїзму та самопожертви молодого покоління в боротьбі за незалежність. Ця героїчна й водночас трагічна подія знаменувала початок нової епохи національного пробудження українців, усвідомлення нашого права жити на власній землі та святого обов’язку — боронити її. І нехай їхня смерть буде прикладом для нас, як треба любити свою Батьківщину. Вічна слава героям Крут!

 

«Через край із серця рідне слово ллється»

до 230-ї річниці з дня народження П.Гулака – Артемовського.

Народився Петро Гулак-Артемовський 27 січня 1790р. у містечку Городище на Київщині (нині місто Черкаської області) в родині священика. Змалку відчув красу народної пісні, захопився народними казками. У 1801-1803 pp. навчався у Київській академії, а з 1817 р. – у Харківському університеті, з яким було пов’язане його подальше життя: з 1825 р. він професор історії і географії, а у 1841-1849 pp. – ректор. Був високоосвіченою людиною, володів польською і французькою мовами, цікавився просвітницькими ідеями, інтенсивно займався науковою роботою.

В історію української культури увійшов насамперед як просвітник, талановитий продовжувач народних бурлескних традицій і реалістичних тенденцій, започаткованих І.Котляревським. Він заклав основи нової байки, дав перші зразки романтичної балади, збагатив літературну мову, показав приклад майстерного віршування.

Літературні інтереси П. Гулака-Артемовського пробудилися ще в часи навчання в Київській академії, але активну літературну діяльність він розпочав після переїзду 1817 р. до Харкова, коли в журналі “Украинский вестник” були надруковані його переклади російською мовою з Ж.-Ж. Руссо, Дж. Мільтона, Ж. Расіна, Популярність поет здобув після опублікування 1818 р. у цьому самому журналі відомої байки “Пан та Собака”, в якій звернувся до актуальної соціальної теми: через стосунки Пана й Собаки розкрив характер взаємин у феодальному суспільстві. Поєднання бурлескного струменя з реалістичним змалюванням української дійсності, жива народна мова і гуманістична тенденція переконливо засвідчили не пересічність автора байки.

Найпліднішими у творчості поета були 20-ті роки ХIХ ст. У цей період він публікує байки “Солопій та Хівря”, “Тюхтій та Чванько” (обидві 1819), “Дурень і Розумний”, “Цікавий і Мовчун” (обидві 1820), “Батько та Син”, “Рибка”, “Дві пташки в клітці” (всі 1827), в яких торкається життєвих проблем, часом соціального характеру.

Новаторські пошуки поета в жанрі байки привели до вдосконалення її форм, які цілком можна вважати сучасними. Дещо пізніше в українській літературі цим шляхом пішли Є. Гребінка та Л. Глібов.

У скрижалях нашої культури він утвердився як палкий захисник української літературної мови, діяч просвітительського реалізму, майстер художнього слова, один з найвизначніших попередників Т. Шевченка. Помер 13 жовтня 1865 р. у Харкові.

Серед українських письменників дошевченківської доби, з літературною діяльністю яких органічно пов'язаний новий етап у розвитку національної культури, одне з почесних місць по праву належить Петру Петровичу Гулаку-Артемовському – автору написаних українською і російською мовами оригінальних і перекладних байок, віршів, прозових послань, критичних статей. У своїх ідейно – естетичних шуканнях він, як і його видатні сучасники – І.Котляревський, Є.Гребінка, Г.Квітка – Основ’яненко, - орієнтуючись на багатий досвід і досягнення української і світової літератур, життєдайні традиції народної творчості, зумів виробити нові принципи художнього відображення дійсності. Творчість П.Гулака – Артемовського, - насамперед його байки, - позначена демократичною спрямованістю, викривальними тенденціями, сповнена гуманістичного пафосу. Вона відіграла важливу роль у процесі становлення й розвитку нового художнього методу – реалізму в українській літературі перших десятиліть ХІХ ст. Краща частина поетичної спадщини П.Гулака – Артемовського назавжди ввійшла до скарбниці українського художнього слова.

З нагоди 230-річчя від дня народження П. П. Гулака-Артемовського в бібліотеці підготовлено книжкову виставку. Експозиція, яка висвітлює життєвий і творчий шлях поета, представлена збірками його творів, до яких увійшли перекладні поезії, статті, листи письменника, літературою про нього, а також наукові статті, присвячені аналізу творчості митця.

День Соборності України

Яка ж вдалась сьогодні днина!

Що хочеться співать пісень

Моя соборна Україна

Знов зустрічає новий день.

22 січня 1919 року ввійшло до національного календаря як велике державне свято - День Соборності України. Щороку в цей день український народ із вдячністю згадує тих героїв, які словом і багнетом намагалися відродити незалежну соборну українську державу. Саме 22 січня 101 рік тому було проголошено Акт Злуки Української Народної Республіки й Західноукраїнської  Народної  Республіки. Офіційно ж в Україні День Соборності відзначають з 1999 року.

22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві в урочистій атмосфері відбулося проголошення Акту злуки УНР та ЗУНР в єдину незалежну державу.

День Соборності України – це нагадування про те, що сила нашої держави – в єдності українських земель. Ця дата є знаком споконвічної мрії українського народу про незалежну, соборну, національну державу.

Проведено тематичні виховні години: «Ми – українці», «День Соборності України», «Україна-держава соборна, одна на всіх, як оберіг» з переглядом мультимедійних презентацій. Класні керівники підійшли до цього креативно і творчо. Учні не були сторонніми спостерігачами, а взяли активну участь: вони створювали презентації, зачитували повідомлення для однокласників, створювали живий ланцюг, як символ Соборності України і виконували інтерактивні вправи для розуміння поняття «соборність».

У шкільній бібліотеці була організована тематична виставка літератури «Під стягом Соборності  і Незалежності».

Заходи, проведені протягом тижня, подарували розуміння того, що лише в єдності дій та соборності душ можемо досягти величної мети – побудови духовно багатої, вільної та демократичної України, якою пишатимуться наші нащадки. Навіть зараз, в нелегкі часи для нашої Батьківщини, ми не перестанемо вірити, що територіальна цілісність України, навіки залишиться непорушною. Адже вона скріплена кров’ю мільйонів незламних борців минулого століття і тих, хто і зараз веде боротьбу з ворогом, який посягнув на цілісність нашої держави, на сході України.

День Соборності – це нагадування про те, що сила нашої держави – в єдності українських земель

Для свідомого українця, для українця-патріота найсвятіше слово – «Україна», тому сьогодні учні шкіл вшановують дві визначні дати – проголошення незалежності України IV Універсалом Центральної Ради та проголошення Соборності України.

На вівтар української державності багато поколінь поклали своє життя. І нинішнє покоління українців – приклад сили духу, сили патріотизму, сили незламності, які успадкували від предків. Відзначення Дня Соборності – наш обов’язок берегти світлу пам'ять про незлічені жертви, покладені українським народом на вівтар незалежності, соборності держави.

22 січня до Дня Соборності України з метою формування національної свідомості школярів, виховання у них почуття патріотизму та з нагоди відзначення  Дня Соборності України в школі організовано та проведено інформаційну хвилину вчителем історії Рильчук С.Г. та бібліотекарем Шпитчук О.М. з учнями 10 класу «Соборна Україна: від ідеї до життя». Вчитель  розповіла про історичне значення Соборності України, сучасні тенденції розвитку незалежної української держави, привітали присутніх з такою знаменною датою та ознайомила учнів з витоками ідеї соборності, з історичними віхами на шляху соборності українських  земель.

«Богдан Томенчук – поет справжній»

 16 січня Богдан Михайлович Томенчук відзначає 65-річний ювілей. Математик за фахом, лірик за станом душі, Богдан Михайлович працював на різних посадах, сьогодні – директор Івано-Франківського регіонального центру оцінювання якості освіти, поет, публіцист.

Богдан Михайлович вважає, що людина повинна «крім шматка землі під ногами бачити ще й небо над головами» та повинна дбати «щоб душа не опинилася на узбіччі, бо вона є найвищим даром Божим». В його поезіях – розуміння людської сутності, бажання жити, боротись за своє щастя, чітка громадянська позиція, тонка, ніжна лірика.

В бібліотеці оформлена виставка однієї книги автора.

«… На світі безліч таких, як я.

Та я, їй-богу, один…»

8 січня виповнилося б 85 років від дня народження українського поета і журналіста, одного з найбільш яскравих представників покоління «шістдесятників» Василя Симоненка.

Поету судилося коротке життя – 28 років прожив він на землі. І вже пів століття живе його поезія. Сьогоднішня молодь читає і любить поезію Василя Симоненка. Його вірші надихають на високий патріотизм, любов до життя, до України, до всього живого.

 Серед славної групи молодих українських поетів-шістдесятників поет   відзначався надзвичайною громадською мужністю, безкомпромісністю й патріотизмом. Він тільки починав свою літературну творчість і не встиг повністю виявити свої великі поетичні здібності. Але й те, що він залишив нам, увійшло в золотий фонд нашої літератури, а ім'я Василя Симоненка стало символом нездоланного борця за волю України.

Вшановуючи  пам’ять нашого  земляка, великого українського поета,  до уваги читачів в бібліотеці представлена виставка творів В.Симоненка «Витязь молодої української поезії».  Всі бажаючі мають змогу перегорнути сторінки життя письменника, доторкнутися до його творчої спадщини, проникнутої гарячою любов’ю до Батьківщини.

«Хай Новий рік з добром до Вас прийде,  Різдво з колядкою хай завітає»

Вже скоро ми будемо святкувати і радіти новиною, що Спаситель світу - Бог Предвічний, народився. У цей день, а головне, у Надвечір’я Різдва, сім`ї і родини збираються разом, вечеряють, обдаровують одне одного різдвяними побажаннями, а у домівках панує затишок, мир і радість, чути молитву та спів коляди.  Що може краще об’єднати,  аніж спільна Різдвяна молитва до Бога - коляда!

Звичайно новорічні та різдвяні свята приємно зустрічати, коли за вікнами справжня зима.

Нехай у ці дні збуваються усі мрії і сподівання, а ми щасливо заживимо у нашій рідній Україні. Різдво Христове хай покриє хвилею благополуччя, а  всі неприємності залишаться в далеко в минулому.

В бібліотеці звучали чарівні колядки та віншування, бо не можна уявити Різдво без колядників та побажань.

То ж хай віковічні колядки принесуть усім добрим людям многії літа у спокої, здоров'ї, достатку і наповнять великою любов'ю кожну оселю, кожну душу і кожне людське серце.

«Моя сім'я та інші звірі»

7 січня виповнюється 95 років від дня народження англійського зоолога і письменника Джеральда Даррелла (1925-1995).

Прагнучи привернути увагу громадськості до проблем захисту тварин, Даррелл не тільки писав про них книги, здійснював кругосвітні подорожі, але і знімав їх, як кінозірок, в своїх численних фільмах. Одного разу про нього сказали: «Якби звірі, птахи і комахи могли говорити, можливо, однією з перших своїх Нобелівських премій вони удостоїли б містера Даррелла».

Книги Даррелла неможливо читати без посмішки, яку викликає не тільки поведінку людей і звірів.

Книги Даррелла - це нова географія: лягай з його книжкою на диван - і упливешь в Південну Америку; плюхніться в крісло - і опинишся в африканських джунглях; сідай в поїзд - і потрапиш в Британську Гвінею.

Книги Даррелла - це нова зоологія: вдивися в звірині портрети, створені на сторінках, і дізнаєшся в них себе, своїх родичів, друзів і ворогів, їх повадки і манери.

Книги Даррелла - це нові основи безпеки: чи не порушуй територію сусіда - отримаєш копитами в лоб; не розкриває широко рот, особливо в тропіках - в твоєму животі заведеться цілий зоопарк; Не плюй в верблюда - потонеш; не заводь крокодила там, де повинна лежати собака.

Шановні користувачі! Читаючи веселі та пізнавальні книги зоолога і письменника Джеральда Даррелла виросло не одне покоління дітей. З неповторним гумором і щирою любов’ю він розповідає про тварин. Д.Даррелл засновник і перший директор всесвітньо відомого Лондонського зоопарку; все своє життя він присвятив охороні тваринного світу нашої планети, збереженню рідкісних видів та тих, що вимирають, створенню заповідників і написанню чудових книжок про дивовижну природу. Приходьте до бібліотеки та відкрийте  дивовижний світ  творчості Д. Даррелла.