К. Д. Ушинський — великий педагог нашої Батьківщини. Він — гордість нашої науки, гордість нашої педагогіки»

(С. Х. Чавдаров)

Серед корифеїв світової педагогічної науки Костянтину Дмитровичу Ушинському належить почесне місце. На його ідеях ґрунтується сучасна, в тому числі й українська, педагогіка.

Народився К. Д. Ушинський 19 лютого (2 березня за н. ст.) 1824 р. у с. Богданка на Новгород-Сіверщині (за іншими даними, в Тулі) в родині дрібномаєткового дворянина, ветерана Вітчизняної війни 1812 р. Початковою освітою й вихованням опікувалася мати Любов Степанівна Гусак-Капніст, яка походила з родини відомого українського письменника В. В. Капніста. Прищеплену нею любов до української мови й культури педагог проніс через усе своє життя.

Середню освіту Ушинський здобув у Новгород-Сіверській гімназії. У 1840 р. він вступив до Московського університету на юридичний факультет. У 1844 році Ушинський закінчує університет з відзнакою і отримує запрошення посісти місце професора у Демидівському ліцеї м. Ярославля, де він працював у 1846-1849 рр. на кафедрі камеральних (економіко-юридичних) наук. За рішучий протест проти принизливого поліційного нагляду над вищою школою його звільнили з роботи. Із-за скрутного матеріального становища педагог змушений був працювати дрібним урядовцем в одному з департаментів Міністерства внутрішніх справ у Петербурзі, звідки його теж звільнили за різкий відгук про начальника графа Д. А. Толстого. Певний час він присвятив журналістській діяльності, зокрема працював у журналі «Современник»: писав статті, перекладав наукову й художню літературу, адже володів грецькою, латинською, англійською, французькою, німецькою мовами.

У 1851 р. Ушинський одружився з Надією Семенівною Дорошенко, яка походила зі славного роду Дорошенків. Подружжя мало п’ятьох дітей.

Після років безробіття і журналістської праці у 1854 р. К. Ушинський дістає посаду викладача російської мови та інспектора класів у Гатчинському сирітському інституті, де широко проявилися його організаторські і педагогічні здібності. У 1857-1858 рр. в «Журнале для воспитания» К. Ушинський опублікував статті «Про користь педагогічної літератури», «Три елементи школи», «Про народність у суспільному вихованні», «Шкільна реформа в Північній Америці» та ін. У статті «Про користь педагогічної літератури» автор порушив важливі соціально-педагогічні проблеми, як народність виховання, залежність школи від умов суспільного розвитку, значення громадської ініціативи в розвитку народної освіти й відповідальності педагогічної науки перед суспільством, наукові основи педагогіки, місце й роль виховання в педагогічному процесі тощо. Ці статті зробили К. Д. Ушинського відомим і популярним педагогом.

У 1859 р. ученого призначили інспектором Смольного інституту шляхетних дівчат. Водночас він працював редактором «Журнала Министерства народного просвещения», в якому в 1860-1862 рр. опублікував статті: «Праця в її психічному і виховному значенні», «Недільні школи», «Питання про народні школи», «Рідне слово», «Проект учительської семінарії». У 1861 р. учений видав свій перший підручник для початкової школи «Дитячий світ» у двох частинах.

У 1862 р. К. Ушинський змушений був залишити роботу в Смольному інституті, бо ті зміни, які він вніс у навчально-виховний процес, призвели до ускладнення його стосунків з керівництвом. Проте, завдяки підтримці імператриці Марії Олександрівни К. Д. Ушинський як член Учбового комітету при IV відділенні Власної Його Імператорської Величності канцелярії одержав довгострокове відрядження за кордон до Швейцарії для вивчення досвіду жіночої освіти. Протягом п’яти років перебування за кордоном учений написав свої основні педагогічні праці: «Людина як предмет виховання. Спроба педагогічної антропології» (перший том вийшов у Петербурзі в 1868 р., другий — у 1869 р.), «Листи із Швейцарії», підручники «Рідне слово» (три частини), «Керівництво до викладання за «Рідним словом» (дві частини) та кілька десятків статей, присвячених проблемам педагогічної психології.

У середині 1867 року Ушинський повертається на Батьківщину. На жаль, завершити свою фундаментальну працю «Людина як предмет виховання. Спроба педагогічної антропології» К. Д. Ушинському не вдалося. Тяжка хвороба легенів обірвала плідну діяльність великого педагога. Помер Ушинський 23 грудня 1870 р. (3 січня 1871 р. за н. ст.) в Одесі. Поховали видатного педагога і вченого в Києві, над Дніпром, на території Видубицького монастиря.

Ідея відповідності суспільного виховання суспільним потребам найяскравіше втілилась у принципі народності виховання, який став ядром педагогічної концепції К. Д. Ушинського: «Народність у вихованні — це своєрідність кожного народу, зумовлена його історичним розвитком. Це прагнення народу зберегти своє національне „Я“, усвідомлення свого минулого, сьогодення і майбутнього. Це національна самобутність народу». Педагог обстоював думку, що кожний народ має право на школу рідною мовою, побудовану на народних традиціях. «Це (мова) найкращий цвіт усього життя народу, який ніколи не в’яне і вічно знову розпускається», — писав педагог. Великого значення Ушинський надавав вивченню історії та географії батьківщини як важливим засобом повернення школи до народності.

Учений розробив дидактичну науку, зробив вагомий внесок у розвиток теорії навчання в загальноосвітній школі. В змісті загальної освіти Ушинський відводив велике місце природничо-науковій освіті, а в постановці вивчення гуманітарних предметів в середній школі виступав проти однобічної класичної його орієнтації. К. Д. Ушинський дав педагогічне і психологічне обґрунтування необхідності застосування наочності.

Він розкрив загальні умови навчання й виховання дітей, був прихильником класно-урочної системи, врахування вікових і психологічних особливостей дітей і вважав урок основною ланкою навчально-виховного процесу. Ушинський дав аналіз психологічних механізмів уваги, інтересу, пам’яті, уяви, емоцій, волі, мислення, шляхів їхнього врахування в процесі навчання. Педагог уперше теоретично й практично довів ефективність звукового, аналітико-синтетичного методу навчання грамоти; розробив і науково обґрунтував основи початкового навчання та виховання дітей.

Надзвичайно важливу роль у справі виховання підростаючих поколінь Ушинський відводив особистості вчителя. «Якщо медикам ми довіряємо своє здоров’я, то вихователям ввіряємо моральність і розум наших дітей, ввіряємо їхню душу, а разом з тим і майбутнє нашої Вітчизни», — писав Ушинський, визначаючи роль і значення професії вчителя.

Для підготовки народних учителів він пропонував створювати учительські семінарії, а для підготовки вчителів середніх шкіл — педагогічні факультети при університетах. Костянтин Дмитрович розробив проект організації в Росії вчительських семінарій, склав програми з педагогіки для спеціальних класів жіночих навчальних закладів.

К. Д. Ушинський помер у розквіті творчих сил, не здійснивши значної частини своїх планів. Але й те, що встиг зробити педагог за своє коротке життя, назавжди зробило безсмертним його ім’я. Його педагогічна спадщина, яка є невичерпним джерелом із різноманітних питань освіти й виховання, привертали і привертатимуть багатьох дослідників різних поколінь.