Шолом-Алейхем 02.03.1859 – 13.05.1916

Великий єврейський письменник Шолом-Алейхем (Шолом Нохумович Рабинович) народився 2 березня 1859 року в Україні, у м. Переяслав (тепер Переяслав-Хмельницький), у родині крамаря.

Шолом-Алейхем — літературний псевдонім письменника, так при зустрічі вітаються євреї. У перекладі ці слова означають: «Мир вам».

Батько письменника був людиною м’якого характеру, любив сім’ю і особливо — маленького Шолома. Пізніше Шолом-Алейхем присвятить батькові чимало сторінок, написаних з великою любов’ю. Через деякий час після народження Шолома сім’я Рабиновичів переїхала з Переяслава у містечко Воронків, що знаходилось неподалік, де пройшло дитинство письменника. У своїх творах він зробив безсмертним рідне містечко під узагальненою назвою Касрилівка (від поширеного в єврейському бідняцькому середовищі імені Касрил).

Майбутній письменник закінчив з відзнакою Переяславське повітове училище і спробував вступити до Житомирського вчительського інституту (єврейський юнак з малозабезпеченої родини не мав жодного шансу на навчання в якомусь іншому вищому навчальному закладі). Але і туди Шолом не потрапив. Після принизливих прохань і голодування Шолом знайшов місце вихователя дочки багатого орендаря Лоєва у Софіївці. На новому місці до юнака ставилися прихильно, до його послуг була чимала бібліотека. Саме тоді він почав писати. У 1888 році Шолом почав видавати на власні кошти збірки «Еврейская народная библиотека», відшукуючи серед представників свого народу талановитих письменників, а також друкувати власні твори: роман «Стемпеню», «Йоселе — соловей», памфлет «Суд над Шомером». Коли ж Шолом-Алейхем став банкрутом, випуск збірок довелося припинити. Широку популярність дістали такі твори, як «Менахе-Мендель», «Хлопчик Мотл», «Тев’є- молочник».

Шолом часто відвідував Житомирщину, зокрема був у Житомирі й Бердичеві та в багатьох інших містечках. В основу багатьох нарисів, оповідань і фейлетонів, написаних протягом 1883-1894 років, таких, як «Перехоплені на пошті листи», «Картини бердичівської вулиці», «Картини житомирської вулиці», «Найщасливіша людина в Кодні», «З ярмарку», роману «Стемпеню» та інших покладено поліський матеріал. У них автор яскраво змалював розтлінну силу грошей і справжнє лице єврейських багатіїв.

Цікаво, що революцію 1905 року письменник сприйняв дуже радо. Він почав створювати гострі памфлети й фейлетони, в яких висміював царський уряд. Тоді ж побачили світ оповідання про революціонерів — «Шулик», «Иосиф», «Годл». Переживши сумнозвісний київський погром, у жовтні того ж року Шолом вирішив емігрувати до Америки. Там він написав серію оповідань і роман «Блуждающие звезды» (1909-1910). На той час письменник захворів на туберкульоз (Шолом «заробив» його під час поїздки по Росії в 1908 році).

…Наприкінці життя доля зле посміялася над гумористом: коли почалася Перша світова війна, він перебував на німецькому курорті, звідки його вислали як підданого Росії. Але повернутися додому, знову-таки через воєнні дії, письменник не зміг. Тоді він вдруге подався до Америки, де 15 травня 1916 року тихо пішов з життя. На той час йому виповнилося лише 57 років, і найбільше, чого бажав гуморист, — це по закінченні війни з першим же пароплавом повернутися на батьківщину. Останнім побажанням Шолом-Алейхема було прохання поховати його в Києві, поряд із батьком…

Шолом-Алейхем відкритий для всіх людей, його талант, щирий і оптимістичний, вселяє у серце надію і попри весь трагізм буття утверджує силу всього того, що ми називаємо духовними цінностями.