середа, 31 грудня 2025 р.

31 грудня, у переддень Нового Року, відзначається Свято Маланки (Меланки), або преподобної Меланії римлянки, звідки й походить назва свята.

Щедрим він називається завдяки головній страві новорічного столу – щедрій куті та великій кількості м’ясних страв. Наші пращури вважали, що щедрий новорічний стіл забезпечить їм достаток та благополуччя на весь рік.

Однак, свято Маланки своїм корінням сягає ще дохристиянських часів. Дівчата цього вечора не тільки щедрують, але й ворожать. З часом язичницькі обряди доповнили християнськими рисами.

На відміну від Нового року святкування Маланки та Василя славиться своїми народними обрядами, повір’ями та багатою історією. За давніми повір’ями, за святковим столом обов’язково має зібратися вся родина. За традицією всі мають бути одягнені в чистий одяг, попросити пробачення одне в одного та у сусідів, щоб провести весь рік у мирі та злагоді.

Щедрий вечір

Щедрування – це давній український новорічний звичай, під час якого, зазвичай, жінки та дівчата обходять своїх сусідів та знайомих, щоб щедрівками прославити господарів та побажати їм здоров’я та достатку. За традицією, щедрувати треба починати після заходу Сонця, тобто тоді, коли, за повір’ями, у світ вилазить усяка нечиста сила.

Одним із найвеселіших обрядів щедрування на Маланку передбачає давню традицію переодягання у різних тварин та фольклорних персонажів. У давнину святкове перевдягання виконувало важливі релігійно-магічні функції, але згодом цей звичай перетворився на просто веселу розвагу, особливо для молоді. Як правило, у перевдяганні беруть участь групи юнаків. З колективу вони обирають одного хлопця, який має переодягтися у жіночий одяг та зіграти роль Маланки. Цей образ символізує безпорадну господиню, що недбало ставиться до своїх домашніх обов’язків: б’є посуд, миє підлогу глиною, підмітає сміття від порога до середини будинку тощо. Інші хлопці перевдягаються в костюми з масками традиційних компаньйонів Маланки – Діда-Луни, Орача, Сівача, Ведмедя, Кози, Журавля, Цигана з Циганкою та Рогатого Чорта. У такій компанії вони ходять від будинку до будинку, висловлюють добрі побажання господарям, веселять їх піснями, танцями та жартівливими сценками. У народі цей звичай називається «водити Маланку».

А в деяких сільських регіонах України трапляється інша, набагато давніша варіація цього обряду: хлопець перевдягається в Козу-Маланку, і відвідавши будинок у супроводі щедрувальників, намагається буцнути господарів своїми рогами. За традицією, норовливу Козу треба вбити, а потім оживити веселими щедрівками та жартами.

Закінчивши ритуальний обхід, переодягнені у фольклорних персонажів юнаки, о 5-6 годині ранку, але обов’язково до світанку, зазвичай йдуть на роздоріжжя курити дідуха і стрибати через багаття. Цей обряд повинен очистити їхній дух від спілкування з нечистою силою минулої ночі.

Ворожіння на Маланки

Дівчата в цю ніч, не дивлячись на заборони церкви, ворожили. Наші предки вірили, що ворожіння у Щедрий вечір є особливо точними.

Так, дівчата ввечері виходили на вулицю, і яка тварина зустрінеться першою, таким і буде суджений: якщо собака – злим і сердитим, якщо кіт – тихим і спокійним, якщо миша – хитрим та проворним, якщо жаба – неохайним та балакучим, якщо білка – ощадливим та завзятим, якщо корова – багатим та добрим тощо.

Також біля воріт насипають три купки зерна, а вранці перевіряють: якщо зерно на місці, то сімейне життя буде щасливим, а якщо кількох зерен не вистачає, то навпаки.

Ще одна ворожба – кладуть під подушку гребінець і перед сном промовляють: «Наречений –ряджений, розчеши мені голову!». Хто присниться, той і суджений.

Перед сном кладуть у миску з водою кілька гілочок з віника і кажуть: «Наречений-ряджений перевези через місток». Якщо вранці гілочка прилипне до країв миски, то дівчина вийде заміж за того, хто приснився.

Маланка: прикмети та повір’я

З Маланкою та святом Василя, як і з багатьма іншими українськими народними святами, пов’язано багато повір’їв та прикмет. Ось деякі з них:

на Маланку не можна позичати гроші, інакше протягом усього року будуть проблеми з власними боргами;

на Маланку не можна сваритися і лаятися, у сім’ї має панувати мир та гармонія;

якщо добре і щедро приймати щедрівниць, то рік у сім’ї буде щасливим, а якщо замкнути перед ними двері – навпаки;

дитина, народжена на Маланку, здатна передбачати майбутнє;

новорічна ніч – чарівна, тому варто загадати будь-яке бажання, і воно обов’язково здійсниться;

якщо на Маланку сонце зійде високо, протягом усього року буде хороший врожай;

якщо на Маланку іній рясно покриває всі дерева, слід очікувати гарного врожаю меду та зерна.


вівторок, 30 грудня 2025 р.

Ні́на Воскресе́нська (нар. 1960, Київ) — українська дитяча письменниця.

Працювала інженером, програмістом, журналістом, редактором, верстальником, лаборантом у хімічному кабінеті та навіть бетонником третього розряду. Дипломант Всеукраїнського конкурсу «Коронація слова-2004» за повість «Володар Країни мрій», 2-ге місце на Всеукраїнському конкурсі творів для дітей «Золотий лелека» (2007 рік) за твір «Руда ворона», 1-е місце на IV Міжнародному конкурсі «Корнейчуковская премия» у номінації твори для дітей молодшого віку за повість «Інше життя Кассандри Котової» (2016 рік), диплом за своєрідність поетичного мислення VII міжнародного літературного конкурсу творів для дітей та юнацтва «Корнійчуковська премія» за збірку віршів «Кото сапіенси та інші розумні істоти» (2019 р.). Твори друкувалися в дитячих журналах «Професор Крейд», «Пізнайко».

 


Редьярд Кіплінг (англійський письменник і поет) народився 30 грудня 1865 року в британській колонії міста Бомбея (Індія). Саме в Індії він провів перші 5 років життя, а потім батьки відправили хлопчика разом з сестрою на навчання до Англії. Пансіон Лорна Лодж, в якому діти знаходилися близько 6 років, запам’ятався їм жорстоким поводженням власників закладу. Через пережитий стрес письменник все життя страждав безсонням. Потім Кіплінг навчався у Девонському училищі. Директор цієї установи всіляко заохочував письменницький талант свого вихованця. Після навчання батько влаштував Кіплінга журналістом в одну з індійських газет. З жовтня 1882 року юнак регулярно публікував там свої репортажі, вірші та оповідання. У 1980-х Кіплінг багато подорожував по США, Азії, Китаю, Японії та Англії. Його твори тим часом набували все більшої популярності. Потім письменник вирішує оселитися в Лондоні, де видає свій перший роман «Світло згасло» (1890). Там же Кіплінг знайомиться зі своєю майбутньою дружиною Кароліною Бейлстір. Незабаром фінансові труднощі змушують родину перебратися в Вермонт (США). Там Кіплінг починає знову писати для дітей, і в 1893-1894 роках виходять його знамениті збірники: «Книга джунглів» і «Друга книга джунглів». У 1896 році подружжя повертається в Англію. Від запалення легенів в 1899-му помирає донька письменника, що стає сильним ударом для нього, тому Кіплінг незабаром на кілька місяців їде в Африку, де створює свій кращий роман «Кім». Трохи пізніше письменник купує маєток в Сассексі (Англія). Потім в 1907 році Кіплінг стає Нобелівським лауреатом і отримує премію з літератури. Під час Першої світової війни письменника чекає ще один важкий удар. У 1915 році на полі бою трагічно гине його старший син. Після цього Кіплінг майже до самої смерті продовжує займатися літературною працею. Помирає письменник від прориву виразки 18 січня 1936 року. Твори Кіплінга для дітей та дорослих збірка пародій на поетів-вікторіанців «Відлуння», поетична збірка «Департаментські пісеньки» книжка оповідань, «Прості історії з гір», роман «Світло згасло», (1890) поетична збірка «Пісні казарми», (1892). До неї увійшли дві найвідоміші Кіплінгові поезії — «Гунга Дін» і «Ман-далей», «Безліч вигадок» (1893), роман «Кім» «Книга джунглів» (1894).  «Друга книга джунглів» (1895) поетична збірка «Сім морів» (1896), повість «Відважні мореплавці» (1897), збірка «Ось такі казки», (1902) вірш “Якщо”, (1910) збірка віршів та оповідань «Різноманітні істоти» (1917)

Цікаві факти про Редьярда Кіплінга.

- Чимало видатних письменників, яких не читають. Але мало якого письменника не читають так багато, як Джозефа Редьярда Кіплінга.

- Своє ім’я Редьярд отримав, як вважають, на честь англійського озера Редьярд, де познайомилися його батьки.

- У 23 роки – він знаменитий, у 24 роки – він уславлений. З цього часу він – класик.

- Кіплінг міг писати свої твори тільки чорними чорнилами. З цього приводу є кілька думок. Хтось вважає, що тільки чорнила виготовлені з чорного вулканічного скла, могли надихати його на роботу. Хтось припускає, що крім чорного чорнила письменник не міг нічого розгледіти на папері через поганий зір.

- Кожне слово Кіплінга Британія цінувала, як золото: він отримував щедрі гонорари – шилінг за слово. Коли він помер, труну, накриту британським прапором несли прем’єр –міністр Стенлі Болдуїн та фельдмаршал Бернард Лоу Монтгомері.

- Редьярд Кіплінг першим з англійців отримав Нобелівську премію з літератури в 1907 році. До речі, він став наймолодшим здобувачем цієї нагороди. Його рекорд досі не побитий. Кіплінгу в момент нагородження було 42 роки.

- Тільки один з романів Кіплінга, «Кім», вважається визнаним літературним шедевром. Це перший шпигунський роман. Цікаво, що в усіх скаутів світу, зокрема й в українських пластунів, є чи була «гра Кіма», яка також уперше з’явилася в цьому романі. Коли треба було подивитися на стіл, де лежали прикраси, потім цей стіл застилали, прикрас не було видно, а споглядач мав описати, що було на столі, яких властивостей, якого кольору, якого розміру.

- Найдавніший переклад творів Кіплінга українською – 1898 рік, у львівському «Віснику» вийшла програмна новела «Ліспет» в перекладі Івана Петрушевича. Відтоді Кіплінг активно видавався українською. Тоді одразу з’явилися і видання про джунглі, казки про Мауглі, дорослі оповідання Кіплінга.

- Редьярд і його дружина Кароліна в Першу світову війну працювали в Червоному хресті. Війна забрала в Кіплінга сина, тому після її закінчення він присвячує себе роботі в Комісії з військових поховань.

- До нацизму, чиє зародження Кіплінг устиг не лише побачити, а й передбачити у віршах, ставився з огидою. Мало хто знає, що свастика аж до кінця 20-х років була символом Кіплінга, донині на старих книжках можна побачити цей знак - символ удачі в Індії. Але щойно нацисти в Німеччині піднесли свастику себе на знамена, як Кіплінг заборонив її використання на своїх книжках.

- Кіплінгівська бібліотека, яка існує у Великій Британії і вміщує практично все, що видавалося з творів Кіплінга англійською та ще багатьма мовами, має український куточок.

- Усі оповідання «Книги джунглів» - це тексти для підготовленого читача. Ми звикли, що «Мауглі» - це молодший шкільний вік, утім Кіплінг писав передусім для старшої аудиторії. І навіть оповідання про Мауглі багато в чому апелюють до дорослих.

- Улюбленим письменником Кіплінга був англієць Льюїс Керрол, а «Алісу в Країні чудес» та її продовження Редьярд знав майже напам’ять.

- Повне зібрання творів письменника налічує 35 томів. На честь Кіплінга названо британський есмінець часів Другої світової війни. З 2010 року один з кратерів Меркурія також носить його ім’я. У Канаді на піку популярності Кіплінга на його честь названо місто на південному сході Саскачевану.

- Прах Редьярда Кіплінга похоронений в Кутку поетів у Вестмінстерському абатстві, поруч із могилами Чарльза Дікенса і Томаса Гарді.

 


 

субота, 27 грудня 2025 р.

 

У бібліотеці ліцею представлено книжкову виставку «Творець козацької держави», присвячену 430-річчю від  дня народження Богдана Хмельницького  – видатного гетьмана, далекоглядного державного діяча та символа боротьби за українську державність. Експозиція об’єднує наукові праці, історичні дослідження й художні видання, що розкривають його багатогранний образ, його мудрість, політичний хист і визначальну роль у творенні козацької держави.

Кількість створених нащадками праць про Богдана Хмельницького вражає. Важко навіть перелічити різноманітні наукові розвідки, твори художньої літератури й мистецтва, в яких описана, досліджена, змальована чи згадана постать цього українського історичного діяча минулого.

Виставка запрошує читачів глибше осмислити героїчні сторінки історії України та відчути велич гетьмана Війська Запорозького, який залишив незгасний слід у національній пам’яті.

четвер, 25 грудня 2025 р.

Різдво Христове – одне з найбільших християнських свят, що відзначає народження Ісуса Христа від Діви Марії у Вифлеємі та символізує віру, надію й любов. Більшість християн світу його святкують 25 грудня за григоріанським чи новоюліанським календарем.

Традиційно, у ці передсвяткові дні, у бібліотеці ліцею для всіх користувачів нашої книгозбірні розгорнуто святкову книжково-ілюстративну викладку «Світло Різдвяних Свят».

Різдво є одним з найголовніших свят для українського народу. Ми святкуємо його з покоління в покоління, притримуючись звичаїв та вірувань. Різдвяні обряди, що дійшли до сьогодення від наших пращурів, несуть у собі сакральний та релігійний зміст.

Традиції на Різдво, перш за все, включають родинне єднання. Українці, зазвичай, зустрічають Святвечір в родинному колі, щоб вшанувати народження Спасителя та привітати один одного. Традиційно накривають ошатний стіл, співають колядки та щедрівки, готують подарунки для дітей і дорослих.

Про звичаї святкування Різдва Христового та інших зимових свят в Україні ви дізнаєтесь, ознайомившись із запропонованою нами викладкою, яка містить друковані видання, що зберігаються у бібліотечному фонді. Енциклопедичні, науково-популярні, навчальні, фотодокументи знайомлять читача з історією свята, традиційними різдвяними стравами, колядками та щедрівками та головними символами Різдва – дідухом і вертепом, розкриють секрети різдвяних прикмет та повір`їв.


середа, 24 грудня 2025 р.

Святий Вечір – одне з найурочистіших християнських свят, яке відзначається ввечері напередодні Різдва Христового. З плином часу старі традиції змінюються та зникають, але головні з них і сьогодні мають місце в цей чарівний вечір.
Дідух — невеличкий сніп, зжатий першим чи останнім — символ урожаю, багатства, безсмертного пращура (діда). Поки заокеанський Грінч краде Різдво, український дідух його надійно оберігає.
Свята вечеря традиційно складається з 12 пісних страв, що символізують 12 апостолів, а до приходу християнства на язичницьких святах кожною з них вшановували певний місяць року. Перш ніж сідати за стіл, варто подмухати на лави, щоб не сісти на померлих родичів, які також приходять скуштувати куті.
Зранку перед Святвечором господар заносив до хати сіно та клав на покуті, де дружина вила з нього гніздечко, примовляючи: «Кво-кво, кутя на покуті». Такий обряд мав забезпечити коровам — телятка, вівцям — ягнятка, курям — курчатка, а господарям — нових членів родини до наступного Різдва.
Вертеп — це ляльковий театр у вигляді будиночка з двох поверхів. На другому поверсі відтворюються події народження Христа, а на першому — сценки на гострі соціальні теми з відомими глядачам персонажами.
Колядники зичать господарям щастя, добробуту, достатку, а тому що більше колядників завітає до оселі на свята, то щедрішим буде рік для родини.
Різдвяна зірка символізує вифлеємську, що сповістила про народження Христа, але первісно була символом сонця. Тому й робили зірку так, щоб вона оберталася, символізуючи сонцеворот, завдяки якому щороку відроджується природа.
Нехай з вечерею святою велично в дім ввійде добро,
На щастя диво-колядою, благословить Святе Різдво!
У цей святий вечір хочеться побажати найголовнішого:
щоб у кожній родині дочекалися своїх рідних воїнів додому - живими й неушкодженими;
щоб у домівках знову лунав дитячий сміх і тепло обіймів;
щоб світло різдвяної зірки підтримало тих, кому зараз найважче.
Ми віримо, що добро сильніше за темряву.
Ми віримо в Перемогу.
І віримо, що попри біль і втрати, життя обов’язково переможе.
Нехай цей Святвечір принесе тиху надію, єдність і світло в кожне серце.

 

понеділок, 15 грудня 2025 р.

15 грудня відзначається Міжнародний день чаю. Свято не офіційне, але стосується воно практично кожної людини – адже пити чай люблять усі! Особливо зараз, взимку. Саме тому в бібліотеці ліцею вирішили відзначити це свято, запросивши читачів на цікаву розмову про чай…

Протягом усього дня читачі дізнавалися про види чаю, його багату історію, про чайні церемонії різних народів. Діти приймали участь у загадковій вікторині від пана Чайника про цей диво-напій. Цікавою була розмова і про літературні чаювання. Чай був улюбленим напоєм Тараса Григоровича Шевченка. З усіх напоїв він надавав перевагу чаю. Письменниця Джейн Остен теж любила чай. Вона часто згадує про нього у своїх романах, чаювання було фоном для багатьох важливих епізодів в її творах.

Багато поціновувачів чаю було серед героїв літературних творів. Герой Артура Конан Дойла Шерлок Холмс часто вживає цей напій у тих випадках, коли йому треба продумати тактику майбутніх дій. У творі Льюїса Керролла «Аліса в країні див» описується знаменита сцена чаювання Аліси, Білого Кролика та Капелюшника. У продовженні «Аліса в Задзеркаллі» є згадка про звичай англійців пити чай о 17.00.

А ще цього дня кожен читач, який прийшов за книгою, отримував у подарунок пакетик чаю. Адже якщо чай п'єш – до ста років доживеш!


 

неділя, 14 грудня 2025 р.

 

«З перших кроків самопізнання на полі народнім я загорівся душею і думкою послужить рідному слову, огранувати його, окрилити красою і дужістю, щоб воно стало здатним висловити культурну освічену річ, виспівати найтонші краси високих поезій».

Михайло Старицький

В українській літературі другої половини XIX – початку XX століття значне місце посідає творчість Михайла Петровича Старицького –  нащадка Володимира Великого,  представника однієї з уславлених українських родин — Старицьких-Лисенків, фундатора українського професійного театру, талановитого поета, драматурга, прозаїка, видавця, перекладача. Він був одним із тих невтомних трудівників, чиєю працею живиться кожна національна культура.

В грудні Україна відзначатиме 185-річчя від дня народження видатного українського письменника-гуманіста.

З нагоди відзначення цієї річниці пропонуємо виставку творів письменника, які зберігаються у фондах нашої бібліотеки. 

 Екранізації творів Михайла Старицького

 „За двома зайцями“ - 1961.

Художній комедійний фільм. Режисер, сценарист В.Іванов.

Україна, Київська кіностудія імені Олександра Довженка, 1961.

 

 „Не судилось“ - 1967.

Художній драматичний фільм. Режисер М. Джинджиристий. Україна, Укртелефільм, 1967.

 

 „Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці“ - 1978.

Художній драматичний фільм. Режисер-постановник Р.Синько. Україна, Укртелефільм, 1978.

 

 „Циганка Аза“ - 1987.

Художній драматичний фільм. Режисер Г. Кохан.

Україна, Київська кіностудія імені Олександра Довженка, 1987.