Я тілом – дужий, духом – чистий:
В мені землі моєї кров.
Мої зернини – то слова.
Як відберуть їх на насіння –
Мене чекає воскресіння,
І сонце, і весна нова,
І слави жнива золоті.
/Д. Павличко/

Художник і мислитель світового масштабу, Дмитро Павличко належить до поетів, значення яких для розвитку культури і мистецтва невмируще. Його досвід поета і громадянина-патріота має визначальний вплив на характер і напрям українського поетичного розвитку.

   Народився поет 28 вересня 1929 р. в с. Стопчатові на Івано-Франківщині в багатодітній родині, «коли копати картоплю мати з батьком йшли» – «тверда земля Дмитрові була за ліжко, шорсткий киптар за пелюшки». Доля судилася поетові така, як і всім українцям, та ще бідакам: нужда, тяжка праця, бідненька освіта – такий шлях і слався сину лісоруба. Кпини та знущання за рідну мову, за босі ноги.
   Початкову освіту поет розпочав здобувати в польській школі в Яблуневому, де «за мову мужицьку не раз на коліна довелося у школі ставати...». Вересень 1939 р. приніс зміни – школа рідною мовою (Коломийська гімназія, де опанував німецьку мову та латинь), десятирічка у Яблуневі, українські книжки.
   1948 р. Дмитро Павличко вступає на філологічний факультет Львівського університету, де вивчає українську мову та літературу. Студентом очолює літературну частину Львівського театру юного глядача, згодом – відділ поезії журналу «Жовтень» (1957-1959).
   1964 р. Дмитро Павличко з родиною переїхав до Києва й очолив сценарну майстерню кіностудії ім. О. Довженка. За його сценаріями поставлені фільми «Сон» (1965) – у співавторстві з В. Денисенком та «Захар Беркут» (1970). З 1966 р. по 1968 р. поет працює в секретаріаті Спілки письменників України, а з 1971 р. по 1978 р. редагує журнал «Всесвіт». 1977 р. Д. Павличко стає лауреатом Державної премії України ім.Т. Шевченка.
   1953 року вийшла перша книжка віршів «Любов і ненависть». На слова Д. Павличка О. Білаш та інші композитори створили десятки пісень. Найвідоміші з них: «Два кольори», «Явір і яворина», «Долиною туман тече».
   Дмитро Павличко є також і визначним майстром перекладу (перекладає з англійської, іспанської, італійської, французької, португальської, та багатьох слов’янських мов). Своїми перекладами Павличко запропонував нове прочитання творів Данте Аліг’єрі, Франческо Петрарки, Мікеланджело Буонарроті, Федеріко Гарсіа Лорки, Хосе Марті, Сесара Вальехо, Рубена Даріо, Йогана Вольфганга Ґете, Генріха Гайне, Райнер Марія Рільке, Генріка Ібсена, Леопольда Стаффа.
   У 2004 році Дмитрові Павличку присвоєно звання Герой України.