Я тілом – дужий, духом – чистий:
В мені землі моєї кров.
Мої зернини – то слова.
Як відберуть їх на насіння –
Мене чекає воскресіння,
І сонце, і весна нова,
І слави жнива золоті.
/Д. Павличко/

Художник і мислитель світового масштабу, Дмитро Павличко належить до поетів, значення яких для розвитку культури і мистецтва невмируще. Його досвід поета і громадянина-патріота має визначальний вплив на характер і напрям українського поетичного розвитку.

   Народився поет 28 вересня 1929 р. в с. Стопчатові на Івано-Франківщині в багатодітній родині, «коли копати картоплю мати з батьком йшли» – «тверда земля Дмитрові була за ліжко, шорсткий киптар за пелюшки». Доля судилася поетові така, як і всім українцям, та ще бідакам: нужда, тяжка праця, бідненька освіта – такий шлях і слався сину лісоруба. Кпини та знущання за рідну мову, за босі ноги.
   Початкову освіту поет розпочав здобувати в польській школі в Яблуневому, де «за мову мужицьку не раз на коліна довелося у школі ставати...». Вересень 1939 р. приніс зміни – школа рідною мовою (Коломийська гімназія, де опанував німецьку мову та латинь), десятирічка у Яблуневі, українські книжки.
   1948 р. Дмитро Павличко вступає на філологічний факультет Львівського університету, де вивчає українську мову та літературу. Студентом очолює літературну частину Львівського театру юного глядача, згодом – відділ поезії журналу «Жовтень» (1957-1959).
   1964 р. Дмитро Павличко з родиною переїхав до Києва й очолив сценарну майстерню кіностудії ім. О. Довженка. За його сценаріями поставлені фільми «Сон» (1965) – у співавторстві з В. Денисенком та «Захар Беркут» (1970). З 1966 р. по 1968 р. поет працює в секретаріаті Спілки письменників України, а з 1971 р. по 1978 р. редагує журнал «Всесвіт». 1977 р. Д. Павличко стає лауреатом Державної премії України ім.Т. Шевченка.
   1953 року вийшла перша книжка віршів «Любов і ненависть». На слова Д. Павличка О. Білаш та інші композитори створили десятки пісень. Найвідоміші з них: «Два кольори», «Явір і яворина», «Долиною туман тече».
   Дмитро Павличко є також і визначним майстром перекладу (перекладає з англійської, іспанської, італійської, французької, португальської, та багатьох слов’янських мов). Своїми перекладами Павличко запропонував нове прочитання творів Данте Аліг’єрі, Франческо Петрарки, Мікеланджело Буонарроті, Федеріко Гарсіа Лорки, Хосе Марті, Сесара Вальехо, Рубена Даріо, Йогана Вольфганга Ґете, Генріха Гайне, Райнер Марія Рільке, Генріка Ібсена, Леопольда Стаффа.
   У 2004 році Дмитрові Павличку присвоєно звання Герой України.

 

Великий Боже, ми з твоєї згоди

Проходимо дорогу в Бабин Яр,

Де смертю Ти поєднуєш народи,

Щоб зберегти життя й свободи дар.

Д. Павличко

Бабин Яр… Полюс нелюдськості… Наш біль… Наша пам’ять… Одна з найстрашніших сторінок літопису зла та страждань, написана людською кров’ю. Тут розстрілювали, тут спалювали трупи і тут просівали попіл. Це всесвітньо відоме місце трагедії, що стала символом Голокосту, найбільший інтернаціональний цвинтар в Україні. За два дні 29-30 вересня 1941 р. розстріляли в цьому яру 33 771 особу – практично все єврейське населення Києва. Загальна ж кількість жертв за час окупації сягнула близько 200 тисяч.

Трагедія Бабиного Яру є спільною для всіх, хто живе в Україні. Вона немає національних ознак чи терміну давності, і наш обов’язок – не лише з гідністю вшанувати пам’ять загиблих, але й не дати забути молодому поколінню, скільки крові було пролито на цій землі. Адже, лише пам’ятаючи історію, можна зрозуміти ціну справжнім цінностям – життю і свободі людини.

Щоб більше дізнатися про події, які відбувалися в 1941 році в урочищі Бабин Яр, пропонуємо переглянути книжкову виставку «Бабин Яр: пам'ять на тлі історії».

Трагедія Бабиного Яру залишається й досі темою історичних та наукових досліджень, темою творчості письменників, художників, поетів.

Але не тоді, не зараз – нас не зламати.

Ми – вистоїмо, перемога буде за нами.

 

 

День туризму, який щорічно відзначають 27 вересня, нагадує нам про надзвичайну красу рідного краю та держави в цілому.

Туризм – це не лише подорожі й відпочинок, а й глибоке пізнання історії, культури та традицій, збереження духовної спадщини та відкриття нових перспектив. Гуцульщина завжди має чим пишатися: багатою історією, унікальними пам’ятками, мальовничими краєвидами та гостинністю людей. Ми твердо впевнені, що після Перемоги Україна знову відчує приплив туристів, які прагнутимуть побачити не лише її історичні місця, але й дізнатися більше про силу духу та незламність українського народу.

До Всесвітнього дня туризму в бібліотеці підготовлено книжкову виставку  «Мандруючи світом».

21 вересня українці разом з цивілізованим світом відзначають Міжнародний день миру та національне державне свято День миру в Україні . Цей день є символом надії та співчуття для мільйонів людей, які прагнуть завершення збройних конфліктів та побудови суспільства без війн і страждань.

З моменту військового вторгнення з боку російської федерації на територію України у 2014 році, включно по сьогоднішній день, жоден із днів в Україні не був «Днем миру». Українське суспільство та українська армія щодня виборює право на мир для нашої країни в протистоянні з росією, країною-агресором, яка на сьогодні стала уособленням світового зла. Ворог намагається знищити українські міста і села, але йому не під силу знищити нашу волю, наш дух та нашу культуру. Ми віримо, що Україна переможе і мир у нашій країні неодмінно настане. Українська земля не буде здригатися від бомб та ракет і ми будемо жити під мирним небом!

До Міжнародного дня миру в бібліотеці ліцею розгорнуто книжкову виставку «Україна бажає миру».

З Днем миру, Україно!

 

17 вересня 2024 року відзначаємо важливу подію — 160-річчя від дня народження видатного українського письменника, громадського діяча та голови чернігівської «Просвіти» Михайла Коцюбинського. Він народився 17 вересня 1864 року у Вінниці у дворянській родині та став одним із найяскравіших представників модерної української літератури.

Михайло Коцюбинський — це приклад людини, яка зуміла подолати важкі життєві обставини й перетворити свої труднощі на джерело творчого натхнення. Попри матеріальні труднощі, втрату батька та догляд за родиною, він продовжував навчатися і писати.

Його перші твори не знайшли визнання, але це його не зупинило. З часом, Коцюбинський став автором відомих повістей та новел, таких як «Тіні забутих предків», «Fata morgana» та «Intermezzo».

Його творчість відзначається глибиною психологічного аналізу, тонким ліризмом та увагою до внутрішнього світу людини. Він також одним із перших почав впроваджувати імпресіоністичні техніки в українській літературі, створюючи емоційно насичені й водночас символічні образи.

Михайло Коцюбинський не лише писав, але й активно підтримував українську культуру, був одним із провідників національного відродження. Його громадянська позиція та революційні ідеї вплинули на багатьох сучасників, а літературна спадщина залишається актуальною і сьогодні.

Михайло Коцюбинський – один з найцікавіших українських письменників. Друзі називали його Соняхом, бо понад усе він любив сонце, дітей і квіти.

Віддаємо шану його непересічному таланту та внеску в українську літературу!