«Усі мої думки тобі, народе вільний,

і пісня серця, музика душі тобі!»

Ольга Кобилянська

Серед сузір’я імен талановитих митців кінця ХIХ – початку ХХ століття яскравою зіркою виділяється ім’я Ольги Кобилянської – автора численних новел і повістей, новаторських і змістом, і формою.  В центрі уваги творів О. Кобилянської – чи не вперше в українській літературі – психологія індивідуальності окремої людини. І вже потім індивідуальний портрет людини відіб’є в собі риси суспільства чи всесвіту.

Літературну діяльність О. Кобилянська почала в середині 1880-х рр. творами німецькою мовою. Перший художній твір українською мовою повість «Людина» був надрукований 1895 р. у журналі «Зоря». Пізніше з’явилися оповідання й повість «Він і Вона» (1895), “Царівна” (1896), “Що я любив» (1896 р.), «Аристократка» (1898). Одним з найпоетичніших творів вважається лірично-романтична повість “В неділю рано зілля копала” (1909), написана за мотивами відомої народної пісні-балади «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці». Протягом 1915-1923 рр. Кобилянська пише нитку новел на антивоєнні теми, серед яких можна виділити такі твори як «Лісова мати», «Юда», «Назустріч долі», «Сниться» та ін. Помітним явищем в історії української прози став роман «Апостол черні» (1926 р ), у якому на широкому суспільно-історичному тлі О. Кобилянська порушила проблему інтелігенції та народу, із симпатією змалювавши образи представників духівництва.

27 листопада минає 160 років від дня народження видатної української письменниці Ольги Юліанівни Кобилянської. До дня пам’яті письменниці в бібліотеці оформлено книжкову виставку «Велична квітка Буковини», яка відтворює життєвий та творчий шлях письменниці. На виставці представлено її незрівнянні твори.

Працівник бібліотеки запрошує читачів переглянути  виставку та поринути в епоху коли жила і творила «Гірська орлиця», «Буковинська цариця» та «Пишна троянда в саду української літератури».