День вишиванки 

Вишивання моє, вишивання…

Чорний – сум, а червоний – кохання.

Синій – небо, зелений – буття.

Вишиванка – це наше життя!

День вишиванки – всеукраїнське свято, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого одягу. Свято є самобутнім і самодостатнім, не прив'язане до жодного державного чи релігійного і відзначається у третій четвер травня. Незважаючи на свій відносно молодий вік, свято вже придбало широку популярність і стало традиційним.

Учні ліцею охоче вивчають історію України, знають свята, традиції, звичаї українського народу, люблять слухати пісні – красиві, влучні, ніжні. У третій четвер останнього місяця весни – цього року 20 травня – в містах і селах України проводився День вишиванки. Мета заходу – вдягнути цього дня вишиванку, національний український одяг, як символ єдності українського народу.

Теплого травневого дня наш ліцей цвів весняними барвами, усмішками, а очі випромінювали віру в щасливе майбутнє рідної землі.

Вишиванка – це наша національна гордість. Ще з сивої давнини відомо, що вишита сорочка є символом здоров’я та краси, оберегом щасливої долі та родової пам’яті. За традицією вишита сорочка передавалася з покоління в покоління, з роду в рід як родинна реліквія. Цей український оберіг пройшов крізь віки й нині символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до Батьківщини.

Україно, одягни вишиванку,

Пригадай, як колись було.

Її гордо носило місто,

І пишалося кожне село.

Україно, носи вишиванку,

В будні і свята носи.

Бо ніде не знайдеш більше в світі

Неповторної диво краси.

Бажаючі більш детально ознайомитися з історією національного вбрання українців, символами у вишивці та їх значенням мали можливість познайомитись з матеріалами книжково-ілюстративної виставки «Одягнімо вишиванку, друже, хай побачить українців світ».

 День музеїв 

З 1978 року цей день відзначається щорічно більш ніж у 150 країнах. Відповідне рішення було прийнято у 1977 році на засіданні 11-ї генеральної конференції Міжнародної ради музеїв (International Council of Museums - ICOM), що проходила в СРСР. Тематичним свято стало з 1992 року, зокрема темою 2018-го року є "Музеї в мережі: нові методи, нові відвідувачі" (Hyperconnected museums: new approaches, new publics). В Україні нараховується близько п'яти тисяч музеїв, у яких зберігається близько 12 млн музейних експонатів.

За словами Жака Перо, президента ICOM, «музеї повинні зайняти місце в серці суспільства і бути відкритими громадськості. Розвиток наших установ залежить у великій мірі від допомоги громадськості, і ми повинні запропонувати їй можливість підтримати наші цілі і взяти участь в нашій роботі. Таким чином, необхідно, щоб музеї та суспільство працювали разом, в дусі творчості та інновацій ».

Прийнято вважати, що через музеї суспільство висловлює своє ставлення до історико-культурної спадщини, і з цим важко не погодитись. Збираючи і зберігаючи пам’ятки матеріальної і духовної культури, вони ведуть велику науково-освітню та освітньо-виховну роботу.

Музеї є частиною культурного ландшафту і природного середовища, центрами життя громад, і їх просто неможливо уявити без всіх цих зв’язків. Завдяки технологіям, аудиторія музею сьогодні є значно ширшою за ту, яка переступає поріг музею, а відвідувачами чи користувачами музейних послуг є й ті, хто на відстані користується оцифрованими колекціями, мультимедійними додатками і ділиться своїми враженнями у соціальних мережах.

У бібліотеці створено книжкову виставку « Лицарі барвистої палітри». Запропонована виставка дає змогу всім зацікавленим познайомитись з музеями світу і України, які експонують і зберігають пам’ятки, реліквії і шедеври вітчизняного та зарубіжного мистецтва.

Василь Стефаник 

14 травня - 150 років від дня народження українського прозаїка Василя Семеновича Стефаника.
Василь Стефаник – талановитий український письменник-реаліст, може, неперевершений до цього майстер стислої соціально-психологічної новели. Його творчість припадає на кінець ХІХ та першу третину нашого століття
В. Стефаник написав не так уже й багато – його художні твори вміщаються в одному томику. І все ж ім’я письменника стоїть поряд з іменами найвидатніших новелістів світу. Стефаникові новели вражають своєю виключною правдивістю, справжньою оригінальністю і художньою досконалістю. Вже спочатку, як тільки з’явилися перші реалістичні новели письменника, вони захопили і схвилювали читачів. Художник Іван Труш, наприклад, писав, що Стефаник "представити мужика", або ліпше сказати його душу, так пластично і так знаменито, як ніхто перед ним". Раділа Леся Українка, що молодий новеліст дуже швидко "став знаменитістю на своїй батьківщині". Іван Франко в 1901 р. відзначав, що з’явився, може чи не найбільший після Шевченка письменник, "яким уже нині можемо повеличатися перед світом", що "його новели – як найкращі народні пісні…".
Василь Семенович Стефаник народився у сім’ї заможного господаря 14 травня 1871 р. в селі Русові поблизу старовинного міста Снятина на Станіславщині. Навчався він у Русівській і Снятинській школах. У 1883 році поступив до польської класичної гімназії у м. Коломиї. Там подружив із Лесем Мартовичем, який став пізніше письменником-сатириком. Стефаник у гімназії багато читав. Особливо великий вплив зродили на нього твори Т. Шевченка, І. Франка і російського реаліста Г. Успенського. за участь у таємному гуртку та за агітаційно-освітню роботу серед селян Стефаника і групу його товаришів виключили з гімназії в 1890 р. Завершував він середню освіту в німецькій класичній гімназії в м. Дрогобичі. Тут особисто познайомився з Іваном Франком, зустрічався з ним, писав статті для прогресивних Франкових видань, виступав на зібраннях селян.
Помер В. Стефаник 7 грудня 1936 р.
Коли селяни Русова об’єдналися в колгосп, його назвали ім’ям славного земляка. У хаті письменника за рішенням Уряду створений літературно-меморіальний музей. Згодом ім’я Стефаника було присвоєне Івано-Франківському педінституту. Пам’ятники видатному майстрові слова звелися в Русові, Снятині, Львові … А головне – його твори прийшли в кожну хату.
У творчості Стефаника було два періоди: перший припадає на 1897−1901, а другий на 1916−1933 рр. Головна тема його новел – важке життя західноукраїнської сільської бідноти, її остаточне зубожіння і пролетаризація.

 День цивільного захисту

День цивільного захисту - це можливість теоретично та практично відпрацювати алгоритм дій учасників навчально-виховного процесу  при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного , екологічного, природного та воєнного характеру.

Кожен має право на захист свого життя і здоров’я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха.

Щоб навчити дітей діяти зібрано та рішуче, не розгубитися у випадку виникнення надзвичайних ситуацій, 13 травня у ліцеї відбувся  День цивільного захисту.

В рамках тижня безпеки життєдіяльності було проведено День цивільного захисту. Протягом дня відбулися різноманітні заходи, а саме: бесіди з БЖД, тематична виставка літератури у шкільній бібліотеці, огляд-конкурс фотогазет, стінівок, колажів з данної тематики (1-11 класи), проведення навчальної евакуації учнів та працівників закладу. Учні та педагогічний колектив удосконалили свої теоретичні знання і практичні навички щодо дій в умовах екстремальних ситуацій, перевірили здатність грамотно і чітко діяти, щоб захистити своє здоров'я та життя.

В день цивільного захисту для учнів школи організовано зустріч з працівниками пожежної частини, які провели для учнів показові заняття.

 Шолом-Алейхем

До 105-річчя з дня смерті Шолом-Алейхема, класика єврейської літератури, презентовано книжкову виставку «Життя щасливої людини».

Глибока людяність, невичерпний гумор, знання національного єврейського характеру, народної мудрості – все це складає образ письменника і людини Шолом-Алейхема, якого і дотепер люблять і шанують в усьому світі.

Перші його публікації з'явилися у єврейській періодиці мовою ідиш. А вже вірші та оповідання публікувались мовою іврит. З-під його пера вийшли десять романів, двадцять п'єс, сотні повістей, оповідань, статей. У його манері - сідати за письмовий стіл тоді, коли образи, сюжети, епізоди нуртують у його уяві. Його легко читати, а багатьом здавалося, що й писав він легко.

Користувачі бібліотеки мають змогу ознайомитись з літературними досягненнями письменника, цікавими фактами життєвого шляху та маловідомими рисами характеру. Кожен зможе побачити та відчути, що творчість Шолом – Алейхема розмаїта й багатогранна, відкрити для себе його майстерність, яка забарвлена українським колоритом. Кожне покоління по-своєму сприймає його героїв і робить свої висновки, тому твори письменника дають поштовх для власних творчих пошуків. Його не можна уявити без України, як не можна уявити й Україну без цього автора. Це є знаком нерозривності життя двох народів — українського та єврейського,— їхньої спільної долі й спільної боротьби за добробут та щастя.

Читаймо і пізнаваймо світ, яким його відтворив класик єврейської літератури, наш співвітчизник Шолом-Алейхем: мир вам!

День Перемоги

ПАМ’ЯТЬ

І живуть у пам’яті народу

Його вірні дочки і сини,

Ті, що не вернулися з походів

Грізної, великої війни.

 

Їх життя, їх помисли високі,

Котрим не судилось розцвісти,

Закликають мир ясний і спокій,

Як зіницю ока, берегти.

   В. Симоненко

Війна завжди починається раптово, хоча через покоління для істориків вона видаватиметься неминучою. У 1941 році почалася найстрашніша, найближча, найдорожча - Велика Вітчизняна. Кажуть, без величезних втрат, нацистів було не зупинити ...

У Берлінській операції, в 1945 році, було залучено понад 2,5 мільйонів солдатів і офіцерів, 6250 танків і самохідних гармат, 7500 літаків. Втрати виявилися величезними: за добу Червона Армія втрачала, за офіційними даними, понад 15 тисяч солдатів і офіцерів. Усього радянські війська в Берлінській операції втратили 352 тисячі чоловік, у тому числі 78 тисяч чоловік загиблими.

В ході операції широко використовувалися танки в місті. В подібних умовах вони не могли застосувати широкий маневр і ставали зручною мішенню для протитанкових засобів німців. Це також призвело до великих втрат: за два тижні боїв Червона Армія втратила третину танків і САУ, які брали участь у Берлінській операції, що склало 1997 одиниць. Також було втрачено 2108 гармат і мінометів і 917 бойових літаків. В результаті радянські війська повністю розгромили 70 піхотних, 12 танкових і 11 моторизованих дивізій супротивника, взяли в полон близько 480 тисяч осіб.

9 травня 1945 на Центральний аеродром імені Фрунзе приземлився літак «Лі-2» з екіпажем А. І. Семенкова, що доставив в Москву акт про капітуляцію фашистської Німеччини. А 24 червня на Червоній площі відбувся Парад Перемоги. Командував парадом Рокоссовський, приймав парад - Жуков.

На параді урочистим маршем пройшли зведені полки фронтів у такому порядку: Карельського, Ленінградського, 1-го Прибалтійського, 3-го, 2-го і 1-го Білоруських, 1-го, 4-го, 2-го і 3-го Українських , зведений полк Військово-Морського Флоту. У складі полку 1-го Білоруського фронту особливою колоною пройшли представники Війська Польського. Попереду зведених полків фронтів йшли командувачі фронтами і арміями, Герої Радянського Союзу несли прапори прославлених частин і з’єднань. Парад завершився маршем 200 прапороносців, які кидали прапори переможених німецьких військ на поміст біля підніжжя Мавзолею.

День Перемоги Радянського Союзу над фашистською Німеччиною у Великій Вітчизняній війні був і залишається одним з найбільш шанованих свят у країнах колишнього Радянського Союзу. Перемога над фашистським безумством дісталася нам і всьому світу дуже дорогою ціною. Ні хто не забутий, ніщо не забуто. І ми будемо пам’ятати про це.

День Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День Перемоги). Відзначається згідно Закону України № 315-VIII від 9 квітня 2015 р.

У ліцею під гаслом «1939-1945. Пам’ятаємо! Перемагаємо!» проведено заходи, присвячені Дню пам’яті  та примирення, Дню Перемоги над нацизмом в Європі.

Для учнів початкових класів були проведені   уроки  пам’яті «Мужність і відвага крізь покоління», на яких висвітлили  події Другої світової  війни та бойовий шлях, що пройшов український народ за роки війни. А також бібліотекар і вчитель історії Рильчук С.Г. провели бібліотечну година для учнів 10 класу «Тих днів не змовкне слава». Метою якої було виховувати у дітей почуття патріотизму; поважне відношення до історичної пам’яті свого народу; моральну культуру учнів, розвивати здатність відчувати, співпереживати, вміння слухати оточуючих. Під час заходу учні та педагоги розповідали про важкі часи війни,  незабутній подвиг солдат, які ціною свого життя врятували світ від фашизму, про  нелегке життя в тилу. Пам’ять загиблих героїв, які віддали своє життя за Батьківщину.

До цієї визначної події в шкільній бібліотеці завжди оформляється книжкова виставка, яка розповідає про героїзм та незламність наших співвітчизників у грізні роки Другої світової війни.

Святе й величне слово - Мама

А вже виходим на стежки –

встають до світу наші мами,

і стелять долю рушниками,

на споришеві мережки.

У душах наші матері –

і всім багаті ми, багаті,

щасливі, дужі, і крилаті,

бо в душах наші матері!

Олександр Матійко

Травень – місяць квітів і свят. Одним із найдушевніших   і  найтепліших є День Матері.   Адже мама  - це та стіна, той фундамент, підтримка, які дають змогу встояти, втриматись. Ніхто так не порадіє і не поплаче з нами, як мама. Вона – сонце й небо. Адже саме мати дає життя і веде по життю. Варто відзначити, що дане свято ще в часи Київської Русі і козаків теж відзначався, але як релігійний – місяць пречистої Діви Марії. Воно й не дивно, адже мама дає життя, продовжує наш рід.

Минають роки, десятиліття, змінюються устрої, а на землі споконвіку є мати. Вічна і свята, грішна і праведна, як і ця свята земля, на якій ми живемо. День за днем, рік за роком матері віддають нам свою ласку, мудрість, добро, вчать чесності, гідності, любити свою землю, свій рідний край, поважати усіх, молитвами звертатися до Бога, незважаючи на ніякі прикрості та негаразди, завжди бути людиною.

Щороку в другу неділю травня ми святкуємо свято День Матері. З нагоди цього свята в бібліотеці оформлено книжкову виставку. Ще цього дня було проведено радіо лінійку та звучали пісня про маму на перервах.

Ми бажаємо всім Матерям міцного здоров’я, довгих літ життя і щоб сльози на їхніх очах проступали лише від радості і щастя!

Бо  материнська любов мов квітка…

Така ж ніжна, така ж зворушлива і така ж  прекрасна!

 

Мамо, лишайтеся з нами

Мамо, матусю, горлиця в небі

В білому світі в нас є дві потреби:

Перша – до бога душею звернутись,

Друга – до мами щодня пригорнутись.

Мамо, лишайтесь, лишайтеся з нами

Щедрим колоссям понад ярами,

Піснею ніжною нашої долі,

І незабудкою в тихому полі.

Мамо, матусю, лишайтеся з нами

Хай вас не кличе ніхто за горами,

Ви – вічна яблуня, що біля хати,

Рідна, єдина, турботлива мати.

Мамо, матусю, втомлена пташко,

Ви захворіли – і так мені важко

Навіть волошки сивіють у полі,

Ой, не було ще так гірко ніколи.

Хто так, як мама душу зігріє,

Хто нас на світі ще так пожаліє:

Не заморозить нам стужа віконце,

Поки є мама – немеркнуче сонце.

Йосиф  Фиштик