Лесь Мартович

«Не для слави, а для людей» - ці прості, але глибокі за змістом слова характеризують усю діяльність українського письменника-класика кінця 19 - початку 20 ст. Леся Семеновича Мартовича.
Лесь Мартович пройшов тяжкий, але чесний життєвий шлях. Його життя і самобутня творчість органічно пов’язані з чарівним куточком української землі у межиріччі Черемоша і Прута.
За майже три десятиліття до початку 20 ст. в селянській родині цього чудового краю - Покуття - 12 лютого 1871 року народився Лесь Мартович.
Батько його був писарем і вирішив за всяку ціну дати синові добру освіту. Вчився Лесь у сільській школі. Після її закінчення у 1882 році він вступає до польської гімназії в Коломиї. З 1892 року письменник навчається в Чернівецькому університеті на юридичному факультеті і в 1895 році складає перший юридичний іспит та одержує право працювати помічником адвоката.
Починається його довга мандрівка по провінціальних містечках Галичини. Сіре життя галицької провінції, нудьга, а згодом і серйозна хвороба не давали змоги розвинути таланту письменника, але він все ж не покидав мрії про літературу і рвався до Льовова.
В 1898 році Лесь Мартович переїздить до Львова.
З цього часу він систематична виступає зі своїми творами в галицьких газетах та журналах. В 1900 році у Львові виходить перша збірка оповідань письменника «Нечитальник», в 1903 році виходить друга збірка під назвою «Хитрий Панько», в 1905 році третя - «Стрибожий дарунок» і інші оповідання.

В 1909 році він складає іспити за університетський курс, а навесні 1914 року, вже будучи тяжко хворим, одержує наукову ступінь доктора права. За своє життя Лесь Мартович написав 27 оповідань. Основною темою творів Леся Мартовича було нужденне життя трудового українського селянства Галичини в умовах його соціального і національного поневолення, а також твори з життя інтелігенції, які написані з дусі гострої, їдкої, викривальної сатири. Дуже виразно показав письменник трагізм становища селянства, його повну безправність, темряву і затурканість в оповіданнях «Лумера», «Мужицька смерть». Будучи юристом, Лесь Мартович чимало уваги приділив показу суті буржуазного суду як засобу пригноблення трудящих. Цій меті присвячені його драматичні сцени «За топливо», «За межу», «Зле діло».
Останні роки життя Лесь Мартович жив у селі Улицькому. Стан здоров’я письменника так погіршав, що він уже був не в змозі виконувати службові обов’язки. В ці роки написана його найбільша повість «Забобон».
Злигодні першої світової війни остаточно підірвали слабке здоров’я письменника. Взимку 1916 року його шлункова хвороба раптово загострилась і 11 січня 1916 року в селі Погариську на Львівщині на руках полонених солдат Лесь Мартович помер. Похоронили його в сусідньому селі Монастирок.

Твори
Корпус літературних творів Леся МАРТОВИЧА
Лумера
Іван Рило
Винайдений рукопис про руський край
Мужицька смерть
За топливо
За межу
Ось поси моє
Зле діло
Стрибожий дарунок
Відміна
Гарбата
Грішниця
Хитрий Панько
Квіт на п'ятку
Війт
Смертельна справа
Булка
Прощальний вечір
Народна ноша
Забобон

Видання
Не-читальник. — Чернівці, 1889.
Хитрий Панько і інші оповідання. — Львів, 1900.
Стрибожий дарунок і інші оповідання. — Львів, 1905.
Забобон. Повість. — Львів, 1917; Київ, 1926.
Оповідання. — Львів, 1922.
Запрошуємо до бібліотеки переглянути книжкову виставку "Його душа співала і творила".

День Святого Валентина

Найбільша з нагород – любов! 

Чи скарб дорожчий хтось знайшов?

А з нею хоч і бідний ти,

Сміливо йтимеш до мети!!!

І дійсно любов додає впевненості у собі і власних силах, змушує перебороти неможливе, надихає на добрі справи і вчинки. Вона – основа стосунків між людьми, вона приносить комусь щастя і спокій, комусь розчарування і біль, але нікого не залишає байдужим.

Саме цьому загадковому почуттю, яке з’являється не звідки і зникає без попередження, присвячена книжкова виставка, організована в бібліотеці «Кохання вільно світ чарує».

Книги представлені на виставці – це вибухова суміш, яка переповнена безміром ніжності, таємницею всепрощення, силою почуттів і відданості, нестримним вибухом фантазії та багатством уяви. Вони стануть найкращими порадниками і вчителями у ваших сердечних справах.

Традиція відзначати свято закоханих - 14 лютого - формувалася століттями. В основу покладена легенда про святого мученика, який перебуваючи за гратами, закохався у незрячу доньку начальника в’язниці і зцілив її. Валентина стратили, але він на передодні написав дівчині листа у вигляді сердечка. Відтоді такі любовні листи називають валентинками. Квітковою емблемою свята стала червона троянда.

Тож, усім, хто відзначає цей день, незайве знати, що це свято нагадує нам про жертовну любов, про готовність зарадити тим, кого любиш.

Цього дня закохані дарують одне одному подарунки, обмінюються валентинками, на яких лише два слова: кому адресована й від кого, пригощаються солодощами. Тобто свято з церковного перетворилося на світське і воно дуже популярне серед молоді.

Тож на передодні найромантичнішого свята року – Дня Святого Валентина, запрошуємо всіх бажаючих завітати до бібліотеки за книгою, яка подарує вам радість зустрічі з улюбленими героями, підніме настрій, стане віддушиною серед сірих буднів. А також ознайомитися з виставками та одержати більш детальну інформацію про це романтичне свято.