25 років від дня смерті українського письменника, поета, публіциста Євгена Пилиповича Гуцала

4 липня минає 25 років від дня смерті українського письменника, поета, публіциста Євгена Пилиповича Гуцала.

 Письменника надзвичайно багатогранного і самобутнього таланту та дивовижної працездатності.

Євген Пилипович Гуцало народився у селі Старий Животів Вінницької області в родині сільських учителів. Атмосфера родини сільської української інтелігенції відобразилася на подальшому життєвому шляху хлопчика. Уже з дитинства він був привчений до наук,  захоплено поглинав книжки та навчання своїх батьків.

У 1959 р. майбутній письменник закінчив Ніжинський педагогічний інститут

ім. М. Гоголя. Працював у редакціях газет на Вінниччині, Львівщині та Чернігівщині. Згодом почав працювати в «Літературній Україні».

Перша збірка його оповідань «Люди серед людей» побачила світ у 1962 році. Наступні збірки – «Яблука з осіннього саду» (1964), «Скупана в любистку» (1965), «Хустина шовку зеленого» (1966), «Запах кропу» (1969) та інші. Щороку однією або кількома збірками зачитувалася спільнота, та й не тільки українська, адже переклади талановитого українського письменника появилися  в Польщі,  в Болгарії, в Німеччині.

У 1981 р. вийшла друком перша поетична збірка Євгена Гуцала «Письмо землі». Далі з’являються книжки віршів «Час і простір» (1983), «Живемо на зорі» (1984), «Напередодні нинішнього дня» (1989).

Сам Гуцало зізнавався: «Здається, я писав завжди». Це був природний стан його душі, він жив у слові і словом себе виявляв у світі.

Роман «Позичений чоловік» (1981) був удостоєний премії Антоновичів (1995).

Помер Євген Гуцало 4 липня 1995 року.

Бібліотекарем було підготовлено книжкову виставку – портрет «Душа українського письменства», яка відобразила  багатогранний  талант  і  непросту  долю  неперевершеного  майстра  слова. Користувачі  мали  змогу  поринути  у  творчий  доробок  письменника та доторкнутися  до  ніжних  поетичних  струн:

                                         У  дереві  кожному  скрипка,  говорить, живе,

                                         У дереві кожному скрипка живе  і  співає.

                                         Спинись  і послухай, як  скрипка  до  себе  зове,

                                         Спинись і  послухай, як  скрипка  тобі  промовляє.

Твори письменника  – немовби запрошення читачеві глибше сприйняти, пережити, відчути кожен момент життя, кожну з’яву природи, кожну людську долю чи її епізод. І, насамперед,  письменник розраховує на нашу здатність відчувати, на вдосконалення цієї здатності, бо саме звідси й починається істинне розуміння життя.