Міжнародний день рідної мови

Рідну мову поважаєм,

бо ми змалечку читаєм

Ти постаєш в ясній обнові,

Як пісня, линеш, рідне слово.

Ти наше диво калинове,

Кохана материнська мова!

(Д.Білоус)

21 лютого, починаючи з 2000 року, всі народи відзначають Міжнародний день рідної мови. Кожен народ любить і шанує свою мову, бо вона як і мати – єдина та вірна на все життя. За допомогою мови ми спілкуємось, мислимо, висловлюємо свої думки. Наша мова – українська. Вона чиста, як криниця, милозвучна, як спів пташиний. Ось і в нашій школі цей день був насичений такими заходами:

·     мовний квест «Мова – душа народу» проведений вчителем української мови та літератури Кіцнак Г.В. у11 класі. Метою заходу було показати учням красу та багатство рідної мови, виховувати патріотизм та шанобливе ставлення до мови, усвідомлення духовного зв’язку з предківською мовою, важливості збереження рідної мови.

·     веселі та кмітливі, умілі артисти і гумористи, рішучі та спостережливі восьмикласники змагались у філологічному КВК. Діти ще раз збагнули, що мова рідна – вічна таємниця, вона безмежний океан, це ніжна пісня солов’їна. Учні відчули радість і гордість, що народилася в такій чудовій, мальовничій землі – у нашій славній Україні!

Метою цього дня було показати багатство, мелодійність, велич та красу української мови; виховати любов та повагу до рідної мови, землі, художнього слова, пісні.

А в шкільній бібліотеці організована виставка, яка ознайомила учнів з безліччю словників. Вони завжди допоможуть краще зрозуміти мову, навчать грамотному письму та читанню.

Незгасна пам’ять Небесної сотні

А український дух – ординцям не убити,

Народ наш був і є – в нас європейська путь!..

Бринить життя струна;

весна, і зійде жито.

Й герої серед нас, бо в пам’яті живуть!

Я.Ткачівський

Уже п’ять років Україна живе іншим життям, іншими цінностями після тих подій, які розділили історію нашої країни на до і після.

Близько двох тисяч осіб вийшло на Майдан Незалежності з акцією протесту, після оприлюднення урядом Азарова рішення щодо призупинення процесу підготовки до підписання угоди про асоціацію України з ЄС.

Саме тоді, в перший день, народилося гасло “ Україна – це Європа ”, наш шлях – до європейських цінностей. Основною рушійною силою на Майдані була молодь і студентство. Саме вони змусили змінюватися все суспільство.

Уболівання за подальшу долю України, за її соборність і державну незалежність консолідувало країну. Євромайдан став тією дієвою формою волевиявлення мільйонів громадян, яке здивувало весь світ. Він виявився могутнім тестом на високу порядність, честь, гордість і нечуваний патріотизм.

Високу ціну заплатила Україна за свій європейський вимір на Майдані. Найбільш жорстоке протистояння відбулося між “ беркутівцями ” і патріотами країни 18-20 лютого 2014 року на вулиці Інститутській, де переважно від куль снайперів, загинула майже сотня повстанців. Своє життя віддали найкращі представники нації, більшість з них – молоді, ті, хто лише починав жити. Відтоді загиблих учасників акції протесту стали називати Небесна сотня.

Серед Героїв Небесної Сотні є і наші краяни: Р.Гурик, І.Дмитрів, С.Дідич, І.Ткачук, М.Костишин, В.Шеремет, які поклали своє життя за Україну. Герої не вмирають – вони вдивляються у нас із фото і відео, знову і знову йдуть у свій останній бій.

Небесна Сотня – це наш біль і наша гордість, це наші сльози і вдячність за все, що її бійці зробили для нас. Вони пожертвували своїм життям за щастя інших, за кращу долю для своєї держави.

В пам'ять про полеглих за майбутнє України присвячується ця віртуальна виставка.

До дня вшанування трагічних подій на Майдані 18-20 лютого 2014 року в бібліотеці організована книжково-ілюстративна виставка “ Небесна Сотня: герої, які змінили хід історії України”. Матеріали виставки подані у двох розділах: ” Тернистий шлях до Європи ”, ” Лицарі Небесної Сотні Прикарпаття ”.

Користувачі можуть ознайомитися з літературою, яка представлена на виставці. Запрошуємо всіх бажаючих відвідати нашу бібілотеку, а також зайти на сайт бібліотеки.

А також в школі проходила акція «ПЕРЕДАЙ СВІЧКУ ПАМ’ЯТІ ЗА ЗАГИБЛИМИ НА МАЙДАНІ»

Не забути! Не зрадити!

Вони з нами – світлі воїни Небесної Сотні.

 День Небесної сотні це день, коли українці згадують події, що назавжди змінили країну.

«Афганістан: історія та пам’ять»

Відповідно до Указу Президента України від 11.02. 2004 р., 15 лютого в Україні відзначається День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Цей день не випадковий. 15 лютого – річниця з дня виводу радянських військ з республіки Афганістан. Саме цього дня 1989 року з Афганістану були виведені радянські війська, які протягом 10 років брали участь у війні на території цієї країни.

Афганська війна – одна з трагічних сторінок історії нашого народу, яка тривала вдвічі довше ніж Світова -  з 25 грудня 1979 до 15 лютого 1989 року, тобто 3340 днів. За уточненими даними, всього у війні Радянська Армія втратила понад  14 000 чоловік, поранення і контузії отримали більше 53 тисяч чоловік. Медична допомога була надана 463 тисячам військовослужбовців.

Цю війну пройшло більше 160 000 українців. З них 2 378 загинули, 60 вважаються зниклими безвісти або тими, що потрапили в полон. Поранення отримали більше 8 000 українців, з них 4 687 повернулися додому інвалідами. Із 72 осіб, удостоєних за роки «афганської» війни звання Герой Радянського Союзу, є 11 українців.

 30 років минуло відтоді, але рани цієї війни кровоточать і досі. Наша бібліотека підготувала до цієї дати книжкову виставку „АФГАНІСТАН: СПОГАДИ НЕ ВМИРАЮТЬ”, яка експонується в бібліотеці.

Стрітення Господнє

Стрітення відзначають 15 лютого на 40-й день після дня народження Ісуса Христа.

У цей день відбулася стріча Божої Дитини - маленького Ісуса і його Пресвятої Матері з праведним Симеоном. Коли Діва Марія разом з Йосифом принесла Ісуса до храму, їх зустрів там сивий старий Симеон, який чекав зустрічі з Господом вже багато років. Згідно з Євангелієм від Луки, Симеон був праведником і від Духа Святого був звіщений, що він зможе вмерти лише тоді, як побачить Ісуса Христа. Те й здійснилося — Симеон міг одержати тепер вічний спокій. За Божим просвіченням Симеон у Дитятку Ісусі пізнав Месію, бере його на руки, прегарною молитвою благодарить Господа Бога за ласку, що його очі побачили обіцяного Спасителя. Перед смертю старець Симеон сповістив, що Немовля, яке йому нарешті судилося побачити, вийде «на служіння спасіння людей».

 За народними віруваннями, цього дня - 15 лютого - зима зустрічається з весною. Стара баба Зима сперечається з молодою дівчиною Весною, кому йти, а кому вертатися. Якщо до вечора стало тепліше - перемогла Весна, якщо холодніше - Зима.

У цей день у церквах святять воду і свічки. Посвячену воду найкраще набирати в ще не використовуваний, новий посуд. Ця вода, за народними уявленнями, має надзвичайну магічну силу, вона є цілющою. Не тільки людей можна лікувати цією водою, але й худобу, птицю, бджіл.

 Свічки вважаються оберегом від грози - їх запалюють саме під час грому та грози для захисту людей і тварин. Саме тому ще одна назва свята - Громиця. По поверненні з церкви після освячення свічок запалювали їх, вважаючи, що це допоможе уникнути весняних повенів і суворих морозів.

Напередодні Стрітення господині випікають обрядове печиво, яке називають "жайворонками". Печивом-жайворонками пригощають своїх родичів і друзів, сповіщаючи їх про прихід весни.

Народні прикмети.

Якщо на Стрітення погода ясна й тиха, значить, будуть добре родити зернові й меду багато буде.

Якщо цього дня дме сильний вітер, значить, рік буде поганий на врожай.

Якщо в цей день відлига, значить, весна буде пізньою.

А якщо ж піде сніг, то весна буде довга й дощова.

Як на Стрітення капає зі стріхи - не найдеться з літа потіхи.

Діти, учіться спостерігати за погодою.

Згадайте, які з народних прикмет вам вдалося перевірити?

14 лютого -  Міжнародний день дарування книг.

У цей день стало доброю традицією залишати книжки в людних місцях, надавати знижки в книгарнях, дарувати книжки одне одному, благодійним організаціям та бібліотекам.

Добра традиція дарувати книжки бібліотеці зберігається і передається з покоління в покоління.  Дарування книг  - це давня форма доброчинності, щирий порух душі, добра воля та безкорисна щедрість дарувальника. Дари приватних осіб, авторів – це не лише одне з джерел поповнення бібліотечних фондів, а й свідчення зацікавлення її життям , показник престижу бібліотеки та її місця у суспільному житті.

До акції залучаються учні 1-11 класів та педагогічний колектив. Тож звертаємось до Вас з проханням , якщо маєте вдома книги, які вже прочитали і не користуєтесь ними – подаруйте їх нашій бібліотеці!

Ми впевнені, якщо  цю добру справу зробить кожен, багатшим стане наш бібліотечний фонд, а подаровані книги прочитають інші!  Долучайтесь до акції, яка триватиме протягом 2019 року!

Всі подаровані книги Ви зможете побачити на виставці у бібліотеці!

Колектив бібліотеки щиро вдячний дарувальникам, Ваші книги є справжнім скарбом  для читачів. Ваша увага до бібліотеки радує, надихає і працівників, і читачів, адже нова книга це завжди свято для широкого читацького загалу.

Акція «Подаруй бібліотеці книгу!» триває…

Ласкаво просимо!

Дивосвіт любові

 «Любити — означає не дивитися один на одного,

любити — означає дивитися в одному напрямку»

А. де С.-Екзюпері

Люди всього світу 14 лютого відзначають День святого Валентина (День всіх закоханих). Вважається, що це свято відзначають уже понад 16 століть. Коріння Дня закоханих йдуть ще в язичницьку культуру, оскільки древні також відзначали свято всіх закоханих на честь богині любові.

«Не бути коханим — це всього лише невдача,

 не кохати — ось нещастя»

Альбер Камю

Сучасне свято нерозривно пов'язане з ім'ям святого Валентина, якого прийнято вважати покровителем усіх закоханих. Історія свідчить, що християнський священик Валентин приблизно в 269 році таємно благословляв шлюби римських легіонерів з їх коханими, незважаючи на те, що імператор заборонив своїм солдатам одружуватися, вважаючи, що це заважає їм думати про війну. Крім того, священик Валентин, справжній подвиг якого став приводом для появи Дня святого Валентина (Дня всіх закоханих), завжди намагався помирити закоханих, він допомагав їм писати любовні листи і давав поради легіонерам щодо того, як краще зізнатися в коханні їх дамам серця.

«Той, хто любить, повинен розділяти

 долю того, кого він любить»

Михайло Булгаков

Дізнавшись про відчайдушні вчинки Валентина, імператор засудив його до страти. Перед смертю священик написав лист для дочки тюремника, в яку сам був закоханий. Цей лист дівчина прочитала вже після страти Валентина. Після цього церква канонізувала священика, а в 496 році Папа Римський Геласіус оголосив 14 лютого Днем святого  Валентина.

«Хто ніколи не любив — полюби завтра,

а хто любить — завтра полюби знову»

Клавдій Клавдіан

До цього свята в нашій бібліотеці  було організовано  тематичний перегляд літератури «Кохання вільно світ чарує», де ви можете знайти більше літератури по даній темі.

Кохання – найзагадковіше з усіх людських почуттів. Воно надихало поетів і художників, музикантів і скульпторів на створення безсмертних шедеврів. І, якби поставити собі за мету прочитати все, що написано про нього, людині не вистачило б цілого життя. Не випадково існує багато чарівних легенд, обрядів, ритуалів, заснованих на цьому прекрасному почутті. Найромантичніше свято року є – День Святого Валентина.

   

Цього холодного дня навіть повітря сповнене любов’ю. Амури поспішають поєднати пари, почуття яких перевірені часом та допомагають зустрітись половинкам, які загубились десь серед юрби. Адже саме кохання здатне розтопити кригу в серці й подарувати відчуття весни.

     Завітав Святий Валентин і до читачів нашої бібліотеки. Бібліотекар підготувала для відвідувачів нашої бібліотеки романтичну книжкову виставку під назвою «Ти без мене – не ти, я без тебе – не я …».

Такої великої кількості закоханих, як у бібліотеці немає ніде. Ми знаємо, що вони живуть на сторінках книжок, які ми із задоволенням читаємо, дізнаючись про їх неймовірні історії кохання.

В. Шекспір «Ромео і Джульєтта»

І. С. Тургенєв «Первая любов»

О. С. Пушкін «Руслан и Людмила»

О. Грін «Алые паруса»

Мігель де Сервантес Сааверда «Дон Кихот»

Л. М. Толстой «Анна Каренина»

М. Старицький «За двома зайцями»

Л. Українка «Лісова пісня»

Л. Костенко «Маруся Чурай»

І. Котляревський «Наталка Полтавка»

П. Загребельний «Роксолана»

Г. Квітка-Основ'яненко «Сватання на Гончарівці»

Саме ці твори представлені  на нашій виставці.

Великий байкар Іван Крилов

Жоден з поетів не вмів зробити свою

думку такою відчутною і висловлювати­ся

так  доступно для всіх, як Крилов.

М.В. Гоголь

13 лютого 250 років тому народився видатний письменник, байкар, драматург, перекладач Іван Андрійович Крилов.

 В історію літератури Крилов увійшов передусім як неперевершений майстер байкарського жанру. Байки Крилова не втратили свого естетичного і пізнавального значення і сьогодні. Вони безсмертні.

 До ювілею письменника у бібліотеці оформлено книжкову виставку - вікторину «Великий байкар Іван Крилов», на якій  представлені книги про життя та творчість І. А. Крилова, твори видатного байкаря, а також цікаві завдання за його байками.

Запрошуємо усіх читачів ознайомитися з матеріалами виставки та взяти участь у вікторині.

Лариса Михайлівна Письменна — українська письменниця, автор дитячих казок, оповідань.

   Лариса Михайлівна Письменна народилася 11 лютого 1914 року в сім'ї сільського фельдшера і вчительки в селі Чоповичі (тепер Малинського району Житомирської області). Батьки з раннього дитинства прищеплювали дівчинці любов до літератури.

Під час навчання у Білоцерківському фінансовому технікумі вона надіслала до Харківського журналу «Трактор» свій перший вірш, який був надрукований.

Після невдалої спроби навчатися в інституті народної освіти, вступила на навчання в Київський лісовий інститут, працювала на посаді завідуючої редакцією літератури у видавництві «Веселка». Після Німецько-радянської війни працювала в Кемерівській області завідуючою дитсадка.

   З 1956 року Лариса Письменна — член спілки письменників СРСР.

   У 1964 році за збірку «Тисяча вікон і один журавель» письменниця нагороджена премією Лесі Українки. Також була нагороджена орденом «Знак Пошани», почесною грамотою Президії Верховної ради УРСР.

Померла Л.Письменна 27 лютого 1992 року.

    Лариса Письменна — авторка численних творів для дітей, серед яких:

→ збірки оповідань та повістей «Скарб Вовчої криниці» (1961), «Ненаписаний портрет» (1979), «Не за синіми морями» (1980), «Ліна» (1983);

→ роман «Батько» (1978);

→ збірка вибраних творів (1984);

→ однотомник казок, повістей, оповідань «Тисяча вікон і один журавель» (1984);

→ повісті-казки «Там, де живе Синя Ластівка» (1986).

_"Злочин Надії Поліщук", «Живі зустрічають світанок»

   Твори письменниці перекладалися російською, грузинською, естонською, литовською, німецькою, румунською мовами.

Книжки Лариси Михайлівни вчать дітей любити Батьківщину, бути чесними, сумлінними в навчанні, працьовитими, допомагати старшим, берегти вірність в дружбі, виховувати вимогливість до своїх товаришів.

В фонді шкільної бібліотеки є збірки творів письменниці, які чекають на читачів.

525 років з дня народження Франсуа Рабле

  

У 2019 році виповнюється 525 років від дня народження Франсуа Рабле (1494—1553), французького письменника-гуманіста, представника педагогічної думки епохи Відродження, лікаря, автора безсмертного роману «Гаргантюа і Пантагрюель».

Франсуа Рабле народився у 1494 у Шиноні (містечко у Франції). Рабле втратив матір дуже рано і за волею батька став учнем у францисканському монастирі Сельї, потім у монастирі Де Ля Бометт, пізніше потрапив, також як учень, у кордельєрське абатство у Фонтене-ле-Конт. Тут він вивчив давньогрецьку та латинську мови, природничі науки, право.

Згодом Рабле пішов у ченці і мав змогу  займатися «гуманістичними» науками, що вважалося в ті часи престижним заняттям. Чернече життя, що ним Рабле жив понад 25 років, викликало в ньому різкий спротив, але й дало надзвичайно цінний матеріал для його майбутніх сатиричних образів.  Незадоволення ченців, викликане частими знущаннями з них Рабле, набуло форми переслідування, Рабле тікає із монастиря,  живе як простий священик, починає товаришувати з Еразмом Ротердамським.

У 1530, зберігаючи звання священика, він вступив на медичний факультет університету Монпельє. Тут він читав публічні лекції з медицини, друкував деякі наукові твори та модні тоді «альманахи», нарешті, практикував як лікар, попри те, що ступінь доктора медицини він офіційно отримав значно пізніше. Цю свою діяльність продовжував він і в Ліоні, де у 1532 або 1533 з'явилися в першій редакції дві перші книги його знаменитого роману «Гаргантюа і Пантагрюель». Французький історик XIX століття Жуль Мішле писав: «450 років тому, ледь у ліонських книжкових лавках з'явилася перша книга Рабле, людство зрозуміло, що народився письменник величніший, ніж Аристофан».

У 1547 Рабле призначили вікарієм Медона і Сен-Крістоф-дю-Жамба, але письменник від посади відмовився. Помер він у 1553 в Парижі.

У 1940 Михайло Бахтін написав роботу «Творчість Франсуа Рабле й народна культура середньовіччя й Ренесансу», у якій провів детальний аналіз роману, схарактеризувавши його як шедевр, що вінчає народну, сміхову й карнавальну культуру Середньовіччя.

В романі «Гаргантюа і Пантагрюель» Рабле засудив середньовічну школу за її формальний і чисто словесний характер, за схоластичні методи навчання. В основу своєї педагогічної теорії він поклав власне переконання в тому, що людина від природи, незалежно від походження, схильна до добра, тому гуманістичні цінності можуть відображатися в освіті і передаватися від покоління до покоління. Свої ідеали нового виховання і навчання Ф. Рабле висловив, описуючи виховання героя роману: весь день розподілений на систему занять, що чергуються з іграми та фізичними вправами. Провідне місце в програмі навчання відводиться давнім і новим мовам, що відкриває шлях до розуміння творів античних авторів, наукового аналізу біблійних текстів. Тому в романі Гаргантюа вивчає грецьку, латинську, арабську, єврейську мови, «незнання яких непростимо для всякого, хто хоче бути освіченою людиною». Ф. Рабле був прихильником наочних методів навчання, тому основний шлях оволодіння знаннями - це безпосередні спостереження учня за навколишнім світом; також він висунув вимогу чергування навчання і відпочинку, фізичних і розумових занять. Пізніше педагогічні ідеї Ф. Рабле були розвинені в теоріях М. Монтеня, Я.А. Коменського, Д. Локка, Ж.-Ж. Руссо, І.Г. Песталоцці та ін.

Повністю роман Рабле «Гаргантюа і Пантагрюель» українською мовою переклав  Анатоль Перепадя у 2004. Рабле був поліглотом – він знав 12 мов.