Конкурс  фольклорно - етнографічних колективів

28 листопада на базі нашої школи було проведено кущовий районний конкурс фольклорно-етнографічних колективів серед здобувачів освіти закладів загальної середньої та позашкільної освіти. У якому взяли участь учні Замагорівської ЗОШ І – ІІІ ст., Головівської ЗОШ ЗОШ І – ІІ ст., Перехреснянської ЗОШ І – ІІ ст. та нашої школи.

Конкурс проходив з метою залучення молоді до відродження народних традицій, пропаганди українського фольклору та етнографії, збереження звичаїв та обрядів, залучення її до участі в національно - релігійних святах, забезпечення змістовного дозвілля.

 «Даруємо дітям любов до читання духовної книги»

З метою вшанування книги, як джерела знань, любов до читання духовних творів 22 листопада 2017 р. на базі Верховинської ЗОШ І-ІІІ ступенів відбувся форум «Даруємо дітям любов до читання книг» для переможців та призерів  шкільного етапу усіх навчальних закладів району. У просторій залі Верховинської ЗОШ І –ІІІ ступенів за участю голови районної ради Івана Шкіндюка, працівників апарату ради, представників відділу освіти райдержадміністрації, священнослужителів Верховинщини, учителів християнської етики, обдарованої молоді Верховинської ЗОШ І –ІІІ ступенів та  Верховинської ЗОШ-інтернат І – ІІІ ступенів  організовано та проведено виховний захід. Свято розпочалося зі спільної молитви та вітального слова декана  УПЦ КП о. Дмитра Михалкова та голови районної ради Івана  Шкіндюка.

Дійство складалося з двох частин:

Перша частина урочиста, де голова районної ради Шкіндюк Іван Юрійович, методист відділу освіти Дідушко Василь Іванович та о. Дмитро нагородили переможців проекту грамотами та книгами «Закон Божий». Книгу «Закон Божий» отримали як винагороду за свою працю  вчителі «Основ християнської етики» та шкільні бібліотекарі.

Друга частина - святковий солодкий стіл. Під час якого учні продемонструвати інтелектуальні знання, взявши участь у вікторині,  яку провела шкільний бібліотекар Красноїльської ЗОШ І–ІІІ ступенів Оксана Шпитчук.

Даний проект є важливим для розвитку читацьких інтересів. Адже, книга – неоціненний скарб. Хто багато читає, той багато знає. Жоден електронний варіант не замінить живу книгу.

 

Голодомор

Зроніть сльозу. Бо ми не мали сліз.
Заплачте разом, а не наодинці.

Зроніть сльозу за тими, хто не зріс,

Що мали зватись гордо - УКРАЇНЦІ

У XX столітті Україна пережила три голодомори: 1921-1923 рр., 1932-1933 рр., 1946-1947 рр., проте Голодомор 1932-33 рр. був наймасовішим і найжорстокішим. За даними істориків, у 1932-33 роках жертвами голоду, спровокованим адміністративними заходами радянської влади, в Україні, за різними оцінками, стали від 7 до 10 млн. людей. Це означає, що в ті трагічні роки Україна не долічилася від 10 до 25% свого населення, втрачаючи його по 25 тисяч людей в день, по тисячі - на годину, по 17 - щохвилини.

Голодомор приніс не лише страждання і смерть. Він посіяв страх серед людей. Тільки правда про Геноцид українського народу і чиста пам'ять про всіх полеглих здатні звільнити нас від мороку минулого. 

Кожен народ має свої традиції, історію, пам’ять. Минуло багато років  від часу тієї страшної трагедії Голодомору 1932-1933 років. Ця тема не може бути байдужою для кожного з нас.

Кажуть, що час лікує душевні рани. Але рану в серці України, пов’язану з Голодомором 1932-1933 років, загоїти неможливо. Вона завжди нагадуватиме про те, як у людей відбирали хліб, забирали все, чим можна було підтримувати життя.

На передодні Дня Голодомору у нашій школі був проведений виховний захід «В руках, що виростили хліб не залишили і зернини…» педагогом – організатором Танасійчук С.І., вчителем історії Рильчук С.Г та бібліотекарем Шпитчук О.М., які ніби гортаючи підряд сторінка за сторінкою розповіли про чорну хроніку Голодомору, а ще учні змогли переглянути відеопрезентацію «Голодомор».  Бібліотекарем була оформлена виставка літератури «Запалимо свічку пам’яті» до Дня пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 рр., а у коридорі школи оформлено інформаційний куточок «Голодомор 1932-1933 рр.» з фотоматеріалами та малюнками учнів тих жахливий подій.

21 листопада – День Гідності та Свободи

День Гідності та Свободи відзначається 21 листопада – у день початку подій, які стали для України історичними: Помаранчевої революції 2004 року та Революції Гідності 2013 року.

Цього дня українці віддають шану патріотизму й мужності громадян, що стали учасниками Помаранчевої революції 2004 року та Революції Гідності 2013–2014 років, піднялися на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору.

З нагоди Дня Гідності та Свободи в нашій школі був проведений виховний захід «Зима, що нас змінила» педагогом – організатором Танасійчук С.І. та бібліотекарем Шпитчук О.М., які розповіли присутнім про події цих років та побажали всім  не втрачати людську гідність та вірити у щасливе майбутнє нашого народу. Під час заходу учні дізналися багато цікавого про події, які розгорталися в 2004, 2013-2014 роках, як український народ став на захист своїх прав і свобод, відстояв свою незалежність. З цікавістю учні слухали поезію присвячену подіям на Майдані і патріотизму українців. 

Відзначаючи День Гідності та Свободи, ми сповнені гордістю за наших співвітчизників, які понад усе цінують свободу і гідність та продовжують боронити незалежність України від зовнішньої агресії.
    Слава Україні! Героям слава!

 

 

Акція "Подаруй бібліотеці книгу"

 Полюби бібліотеку, і  бібліотека полюбить тебе.

З давніх-давен скарбницею духовного багатства, що поєднує минуле, сучасне і майбутнє, є книга. А вчасно прочитана книга – величезна удача. Вона здатна змінити життя, бути кращим другом і наставником. Тож недарма в народі кажуть, що людина перестає мислити, коли перестає читати.
Пам’ятки людської думки накопичувалися саме в бібліотеці упродовж багатьох століть.
Але на превеликий жаль, у зв’язку з обмеженим бюджетним фінансуванням, бібліотеки не в змозі поповнювати бібліотечний фонд новими книжками та періодичними виданнями.
Вже не перший рік наша бібліотека проводить акцію «ПОДАРУЙ БІБЛІОТЕЦІ КНИГУ». В кожного з нас вдома є книги, які ми вже прочитали і можемо поділитись ними з іншими людьми, які захоплюються читанням. Здавалось би важко в наш час достукатись до людських сердець, та дуже приємно, що у нас в селищі так багато небайдужих людей, які знаходять можливість відгукнутись на заклик про допомогу.
Багато дітей вже принесли до бібліотеки чимало цікавої, потрібної літератури.
Робимо добро — і на душі стає тепло і приємно. Дістаємо задоволення і від подяки людей.

Бібліотекар ознайомила учнів школи із новими надходженнями акції «Подаруй бібліотеці книгу» на загальношкільній лінійці. Подарована бібліотеці 37 книг.

Пропоную згадати відому мудрість «книга - найкращий подарунок» і зробіть свій власний дарунок – подаруйте  дитячій бібліотеці книгу.  

                Не втомлюйтеся робити добро!

20 листопада – Всесвітній день дитини

«… Права дитини

 Ти мусиш вивчити сумлінно.

 Це так потрібно, так важливо

 Напевно знати в наші дні:

 Коли с тобою справедливо

 Вчиняють, а коли і ні…

 Тож прочитай, завчи напам’ять.

 Порадь і друзям прочитать.

 Хай прочитають тато й мама.

 Закони всім потрібно знать!»

  І. Жиленко

Всесвітній день дитини − свято, започатковане у 1954 році рішенням Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних націй. Саме ООН звернула увагу світової спільноти на необхідність досягнення взаєморозуміння з дітьми та забезпечення умов для повноцінного розвитку. Свято також відзначається в день, коли Організація Об’єднаних націй прийняла декларацію прав дитини. Це відбулося в 1959 році. Крім того, 20 листопада 1989 року була підписана міжнародна конвенція про права дитини.

Права, викладені в Конвенції, умовно можна поділити на три частини:

- Забезпечення: право володіти певними речами, отримувати певні послуги та мати доступ до того й того (мова йде про ім’я та громадянство, медичний догляд, освіту, відпочинок та ігри, опікування інвалідами, сиротами та біженцями).

- Захист: право бути захищеним від дій, що завдають шкоди дитині (наприклад, від розлучення з батьками, залучення до воєнних дій, комерційної, економічної чи сексуальної експлуатації, фізичного чи психічного знущання тощо).

-Участь: Дитина має право бути почутою, коли приймаються рішення, що стосуються її життя. Підростаючи, дитина повинна мати дедалі більше можливостей брати участь у житті суспільства, готуватися до самостійного життя, користуватися правами свободи думки та слова, вибору культури, релігії та мови.

Серед головних проблем, про які зазвичай згадують у цей день, можна назвати дитячу смертність. За статистикою Всесвітньої організації охорони здоров’я, на сьогоднішній день в світі помирає близько 11 мільйонів дітей молодше п’яти років. Безліч дітей вже в самому малому віці стають інвалідами, не отримують необхідного рівня освіти, якісної медичної допомоги та інших необхідних умов для нормального життя.

На сьогодні саме 20 листопада фігурує в офіційних документах цієї міжнародної організації. Підписавши Конвенцію ООН про права дитини, Україна взяла на себе ряд зобов’язань із поліпшення добробуту дітей. 27 лютого 1991 року Верховна Рада України ратифікувала цю Конвенцію постановою №789XII (78912), яка набула чинності 27 вересня 1991 року.

В цей день в бібліотеці була організована книжкова виставка «Права і обов’язки свої знай і не забувай», яка познайомила дітей з правами, які надаються їм для навчання, розвитку творчих здібностей. А ще була проведена лінійка та конкурс малюнків.

Тому давайте сьогодні й  наступного дня зігрівати теплом та любов`ю кожне дитяче серце, піклуватися про дітей залишених без батьківської опіки. І тоді ці маленькі громадяни виростуть достойними  людьми й неодмінно стануть гордістю нашого села і нашої  держави. 

День толерантності

Люди! Схаменіться! Будьте добрими!

Не личить вже бути нам погордими.

Толерантність і терпіння до людей,-

Це те, що нам треба на сьогоднішній день.

Сьогодні толерантність - яскравий показник ступеню демократичності кожної держави й одна з умов ії розвитку.

Міжнародний день толерантності — відзначається 16 листопада в усьому світі. Він урочисто був проголошений «Декларацією принципів толерантності», затвердженою у 1995 р. на 28 Генеральній конференції ЮНЕСКО з нагоди 50-річчя організації. Саме цього дня ухвалили Декларацію принципів терпимості. У ній йдеться про рівність усіх людей, незалежно від їхнього віросповідання, етнічної належності чи кольору шкіри. Ці принципи закріпили у Загальній декларації прав людини, що проголошує неприйняття усіх форм дискримінації, недопущення геноциду і покарання за нього.

Встановлення толерантних відносин – важливе завдання сучасного суспільства. І від того, як воно буде вирішене, залежить наше майбутнє.

Сьогодні поняття «толерантність» має багато визначень: це співробітництво, дух партнерства, відмова від домінування та заподіяння шкоди, терпимість до чужих думок, визнання своєї рівності з іншими це вміння різних за світоглядом, несхожих один на одного людей жити в мирі і злагоді та зберігати свою індивідуальність.

Потреба розвитку духовності, зокрема толерантного ставлення людини до свого оточення, стала у наш час злободенною. Оскільки тепер світу притаманна тотальна міграція, а люди різних рас і культур стають сусідами і партнерами, суперниками і конкурентами, тому важливою є необхідність бути толерантними, навчатися жити у світовій спільноті без конфліктів.  Толерантність – це мистецтво жити поруч з несхожими на себе людьми.

Бібліотекар до Міжнародного дня толерантності підготувала книжкову виставку «Толерантність – шлях до згоди» та провела годину спілкування «Толерантність в нашому житті». Підлітки дізналися про історію виникнення терміну «толерантність», про людину, з чиїм ім`ям він пов`язаний, про значення цього терміну і зміст, який він несе. Завдяки проведеному заходу, молодь зрозуміла, що хоча в кожного з них є свій стиль, манера спілкування, мислення, вони мають притримуватись норм спільного життя і було б добре, щоб однією з цих норм була толерантність.

Толерантна людина не ділить світ на дві частини – чорне та біле; не робить акцент на розбіжностях між «своїм» та « чужим», тому готова вислухати та зрозуміти інші точки зору. Про все це йшлося на заході.

Тож давайте будемо толерантними. В умовах сьогодення будемо  готовими певною мірою,  реагувати на зовнішній світ через емпатію, довіру, співпереживання, вміння вести конструктивний діалог.

Девізом роботи бібліотеки стали слова видатного філософа Григорія Сковороди: «Любов виникає з любові. Коли хочу, щоб мене любили, я сам першим люблю».

Астрід Ліндгрен

Ми живемо для того, щоб робити людям добро
Астрід Ліндгрен

14 листопада 2017 року виповнюється 110 років від дня народження всесвітньо відомої шведської письменниці Астрід Ліндгрен (1907-2002), перу якої належать такі найулюбленіші книжки багатьох поколінь дітей, як «Пеппі Довгапанчоха», «Малюк і Карлсон, який живе на даху», «Пригоди детектива Калле Блюнквіста», «Міо, мій Міо», «Роня - донька розбійника», «Брати Лев’яче Серце» та інші. 

14 листопада 1907 р. у родині фермерів на хуторі Нас (Віммербю, Швеція) на світ з’явилася дівчинка Астрід Анна Емілія Ерікссон, якій судилося стати однією з найбільш відомих шведських письменниць Астрід Ліндгрен.

У родині було четверо дітей. Вони виховувалися в атмосфері любові, добра і уваги, незважаючи на тяготи селянського життя. Ранні роки майбутньої письменниці були щасливі й залишили по собі стільки чудових спогадів, що вони стали основою для багатьох її майбутніх книжок. Пізніше Астрід напише автобіографічну книгу «Мої вигадки» про своє щасливе дитинство, повне ігор і пригод.

Змалку Астрід мала веселу вдачу, багату уяву, хист до жартів і до цікавих оповідей, – усі ці риси вона успадкувала від батька. Вдома її розповіді любили слухати не тільки брат і сестри, а й сусідські діти, з якими вона завше приятелювала. Не були до них байдужі й дорослі. А багато пізніше вона вигадувала різні цікаві історії для своїх дітей.
Навчалася Астрід добре. Особливо вдавалась їй творчість. Ще з початкових класів вчителі стали називати її «вімербюнською Лагерлеф».

Після закінчення школи Астрід недовго працювала в місцевій газеті, а потім поїхала до Стокгольма, де вчилася на стенографістку. У 1926 р. вона народила сина Ларса. Батько дитини був одружений і піклуватися про дитину молода мати мала сама. Через важке матеріальне становище Астрід залишає Ларса в прийомній сім’ї в Данії, а сама повертається в Стокгольм на пошуки кращого життя.

У Стокгольмі Астрід закінчує курси секретарів і отримує роботу. У 1928 р. вона влаштовується на роботу у Королівський автомобільний клуб. Там вона знайомиться зі своїм майбутнім чоловіком Нільсом Стуре Ліндгреном. Їх шлюб був зареєстрований в 1931 р. Після цього Астрід забираєсина Ларса до себе, а Стуре його усиновлює.
У 1934 р.у Ліндгренів народилася спільна дочка – Карін. Астрід вирішує стати домогосподаркою і присвятити себе дітям, але паралельно домашньому господарству вона пише казки та оповідання для сімейних журналів.

У 1941 р.А. Ліндгрен переїхала в скромну стокгольмську чотирикімнатну квартиру з видом на Васа-парк. Тут письменниця прожила до самої смерті.

У 1944 р. видавництво «Рабен і Шегрен» оголосило конкурс на найкращу книжку для дітей. Астрід Ліндґрен пише повість «У Бріт-Марі легшає на серці», і подає рукопис на конкурс, де він отримує другу премію.

Так у шведській літературі з’являється нове ім’я – Астрід Ліндґрен. Через рік те саме видавництво знову оголошує конкурс, і АстрідЛіндґрен подає на нього відхилений раніше іншим видавництвом рукопис. І він отримує першу премію.Це була «Пеппі Довгапанчоха».

За словами письменниці повість «Пеппі Довгапанчоха» вийшла в світ завдяки дочці. Коли дівчинка хворіла, Астрід довелося кожний вечір розповідати їй різні історії І одного разу Карін замовила історію про Пеппі Довгапанчоха, ім’я якої вигадала на ходу.

Книгу видали, і вона мала приголомшливий успіх. Домогосподарці Ліндгрен відразу ж запропонували роботу в дитячому видавництві і нагородили кількома преміями. На сьогодні повість перекладено понад шістдесятьма мовами світу, серед них і українською.

Уже через рік Астрід зайняла пост редактора дитячої літератури у видавництві «Рабен і Шегрен». На цій посаді вона пропрацювала до самої пенсії (1970). Тут же були видані і всі її наступні книги.

У 1946 р. з’являється перша частина не менш відомої трилогії про сищика Калле Блюмквіста.

У1950-1960-ті рр. А. Ліндгрен не тільки пише твори для дітей, а й читає їх на радіо. З 1970 р. її твори починають екранізувати.

Завдяки своїй безмежній активній роботі доходи Астрід почали обчислюватися мільйонами крон. Однак вона вважає за краще роздавати гроші тим, хто їх потребує, залишаючи собі лише необхідний мінімум.

У 1976 р. Ліндгрен висловлює публічний протест проти грабіжницького розміру податку на прибуток, розіславши в популярні газети відкритого листа у вигляді казки про Помперіпоссу з Монтерісманіі.

У 1978 р., при нагородженні письменниці премією миру, вона виступає з промовою проти насильства у вихованні дітей. На той час це був дуже сміливий вчинок.
У 1980-ті рр. А. Ліндгрен, будучи пенсіонеркою, відкриває і спонсорує центр реабілітації дітей-інвалідів.

У 1985 р. письменниця виступає проти жорстокого поводження з тваринами на фермах. Її відкритий лист з казкою про корову, яка протестує проти свого тяжкого життя, привертає увагу правлячих кіл влади. У червні 1988 р. парламент приймає закон, що забороняє жорстоке поводження з домашньою худобою. Він отримує назву «Закон Ліндгрен» – на честь письменниці, яка підняла цю тему на суспільний рівень.
Астрід Ліндгрен боролася за ненасильницькі методи, які, за її словами, повинні поширюватися і на дітей, і на тварин, і на весь навколишній світ.

Померла талановита письменниця 28 січня 2002 р. в Стокгольмі, переживши чоловіка й сина, похована на батьківщині, в Віммербю.

У Швеції вона стала живою легендою, оскільки розважала, надихала і утішала не одне покоління читачів, брала участь в політичному житті, змінювала закони і помітно вплинула на розвиток дитячої літератури. За свою літературну творчість і благодійну діяльність Астрід отримала безліч державних і міжнародних нагород і премій.

У 2002 р. урядом Швеції була заснована премія імені Астрід Ліндгрен, яка присуджується щорічно за досягнення в літературі для дітей та юнацтва. Її призовий фонд становить 5 мільйонів крон (450 000 євро).

У 2015 р. у Стокгольмі було відкрито музей-квартиру Астрід Ліндгрен. 18 листопада тут пройшла перша екскурсія. Вся обстановка квартири письменниці залишилась такою, яка була при житті письменниці. Ініціатива створення музею-квартири належить Товариству Астрід Ліндгрен та її родині.

 Серед найкращих зарубіжних дитячих письменників ХХ століття Астрід Ліндґрен належить особливо місце. Вона відома завдяки своїм творам про «Карлсона, який живе на даху» та «Пеппі Довгапанчоху», у яких тісно переплітаються реальність з фантастикою, завдяки чому вибудовується казковий сюжет.  В день відзначення 110 річниці з дня народження Астрід Ліндгрен в бібліотеці  відбулась подорож до казки «Малий і Карлсон, що живе на даху». Аудиторією заходу стали учні 3 - 4-х класів. Діти познайомились із життєвим та творчим шляхом Астрід Ліндґрен, взяли участь у літературній вікторині, під час якої продемонстрували гарні знання творів шведської письменниці. А бібліотека в свою чергу віддячила переглядом улюбленого мультфільму всіх дітлахів «Малий і Карлсон».

Андрій Малишко

14 листопада  випонюється 105 років від дня народження видатного українського поета-пісняра, перекладача, літературного критка  Андрія  Самійловича Малишка.

Андрій Малищко видав близько сорока збірок. У творчому доробку поета понад сто пісень. Всім нам відомі такі пісні А.Малишка, як "Пісня про рушник", "Вчителько моя", "Стежина", "Київський вальс", багато пісень дійсно стали народними.

Андрій Малишко співпрацював з багатьма композиторами, але найбільше з  Платоном Майбородою.

Андрій Самійлович Малишко залишив нам не лише пісенну й поетичну спадщину, він також є автором багатьох публіцистичних та літературно-критичних творів. Написав тексти пісень до фільмів: "Макар Нечай" (1940 р.), "Богдан Хмельницький" (1941 р.), "Роки молодії" (1942 р.), "Щедре літо" (1950 р.), "Долина синіх скель" (1956 р.), "Лілея", "Таврія" (1959 р.), "Чорноморочка" (1960 р.), "Абітурієнтка" (1973 р.). А також сценарії до кінокартин: "Навіки з російським народом" (1954 р.), "Квітуча Україна" (1961 р.), "Ми з України" (1962 р.)

Доволі плідною була і його перекладацька діяльність.

9 листопада - День української писемності та мови

9 листопада відзначають День української писемності та мови. Цього дня у школі було проведено ряд заходів. З метою пропагування грамотності, підтримки та розвитку державної мови як духовного потенціалу нації, виховання високої мовної культури 9 листопада 2017 року в День української писемності та мови проводиться ХVІІ Всеукраїнський радіодиктант національної єдності. Бажаючі  учні, учителі школи перевіряли свою грамотність.  Написання диктанту розпочалося о 12.30 збираючи тисячі українців, як в Україні, так і за кордоном, демонструючи солідарність тих, хто любить і шанує рідне слово і мову. Це не лише перевірка знань української мови, а й заохочення до вживання, популяризації, захисту і сприяння розвитку державної мови.

В бібліотеці оформлено книжкову виставку до дня української писемності та мови "Мова – то цілюще народне джерело, і хто не припадає до нього вустами, той сам висихає від спраги"