крути 

 

 голокост 

В день Соборності та Злуки

З заходу на схід

Всі візьмемося за руки,

Бо один ми рід.

22 січня- День Соборності, який нагадує про те, що сила нашої держави – в єдності українських земель.

З нагоди Дня Соборності України та з метою виховання в здобувачів освіти почуття патріотизму і гордості за свою державу бібліотекарем Шпитчук О.М. був проведений бібліотечний урок «Україна – єдина Соборна держава» з учнями 10-Б класу. Соборність – це символ боротьби за волю та незалежність, порозуміння між людьми, часточка надії і віри у світле майбутнє. Протягом заняття здобувачі освіти ознайомилися з цікавими фактами про свято, виконували різні завдання та переглянули книжкову виставку «Наша сила - в єдності».

 

Степа́н Васи́льович Васи́льченко (справжнє прізвище — Панасенко ) відомий український письменник і педагог.

Художні твори Степана Васильченка, які стали відомі читачам у 1910 році, позначенні яскравою майстерністю, оригінальністю; вони свідчать про тонкий художній смак автора. Знаменно, що вже одне з перших оповідань – "Мужицька арихметика" – стало в ряд найкращих творів письменника.

Народно-поетичні традиції в творчості Васильченка органічно поєднувалися з традиціями української і російської літератури. Не випадково саме ті письменники, які близько стояли до народно-поетичних джерел (Кольцов, Гоголь, Короленко і особливо Шевченко) справили на молодого літератора найсильніше враження.

Працюючи в школах, Васильченко зібрав багатий матеріал про життя сільської інтелігенції, зокрема вчителів. Тісний зв’язок з життям письменник виявляє своїм відчуттям самого духу часу, розумінням змін у людській психології. Тема трудового єднання міста і села була, без сумніву, історично далекосяжною. Своїм твором Васильченко стверджує моральне оздоровлюючий вплив на дітей фізичної праці, стверджує поетичну красу і моральну необхідність способу життя, який ведуть його юні герої в радянській школі.

Талант Степана Васильченка неповторний, невмирущій. Його твори озвучують в людських серцях найпотаємніші ліричні струни, оживляють веселі усмішки, утверджують високі пориви до краси і гуманізму.

До 145 річчя від дня народження Степана Васильовича Васильченка (8 січня – 1879), українського письменника, журналіста у приміщенні бібліотеки ліцею представлено книжкову виставку: «Людина чистих, високих ідеалів…»

 

 

Степан Руданський (1834 – 1873) – український поет, перекладач, фольклорист. Народився він у селі Хомутинці (нині Калинівського району Вінницької обл.) в родині священика, навчався в Шаргородській духовній школі, Кам’янець-Подільській духовній семінарії, Медико-хірургічній академії в Санкт-Петербурзі.

Здобувши вищу освіту, Руданський з 1861 року і до кінця свого недовгого життя працював лікарем у місті Ялта (АР Крим).

Писати вірші Руданський почав ще під час навчання в Кам’янці-Подільському. Його поетична творчість не була довгою, переважна частина поезій написана між 1851 і 1861 роками. Під час перебування в Ялті Руданський займався в основному поетичними перекладами, а в останні роки свого життя відійшов від творчої діяльності.

За життя Руданського лише кілька його віршів були надруковані в журналах. Неодноразові спроби Руданського видати збірки своїх поезій окремими книжками зазнали неудачі через антиукраїнську цензурну політику російського уряду та матеріальні нестатки автора.

Твори Руданського були надруковані і здобули визнання читачів завдяки зусиллям наступного покоління українців – Олени Пчілки, Івана Франка, Агатангела Кримського. Деякі його твори, зокрема пісня «Повій, вітре, на Вкраїну», здобули найвищу оцінку – вони перейшли в народ і поширюються як народні пісні.

До літературної спадщини Руданського, основна й найцінніша частина якої була надрукована лише після його смерті, належать переклади («Слово о полку Ігоревім», уривки з «Краледворського рукопису», Верґілієва «Енеїда», перший повний в українській літературі переклад Гомерової «Іліада» та ін.) і збірники народних пісень з власних записів. З іменем Руданського пов’язане завершення формування в українській поезії віршованої гуморески як жанру.

 

1 січня 1909 року народився Степан Бандера – видатна постать України ХХ сторіччя. Його ім’я увійшло до історії українського народу як невмирущий, світлий Символ України в боротьбі за Українську Самостійну Соборну Державу.

В перший день нового року ми вшановуємо українського героя й провідника Степана Бандеру, який своїм життям довів, що боротися за Україну потрібно постійно, щодня і своїм життям доказав, що він є великим українцем.

Про історичну постать С.Бандери розповідають матеріали книжково-ілюстративної виставки «Хто такий Бандера , чому його бояться наші вороги», яка презентується у бібліотеці ліцею. Література, представлена на книжковій виставці, висвітлює життєвий та героїчний шлях борця за волю і незалежність України, значення його політичної спадщини та ролі в національному і духовному відродженні Української держави, повагу і визнання українського народу, яскравий приклад високого служіння українській нації.