День Святого Миколая 

“За вікном сніжок летить,

Вітром завіває.

Тож спішіть усі до нас

На свято Миколая.”

Грудень – щедрий на свята місяць. З особливою любов’ю та нетерпінням зустрічають діти та дорослі перше новорічне диво - День Святого Миколая Чудотворця. Історія цього свята має дуже давню, цікаву історію… Усе життя єпископа Миколая – нескінченна низка благодіянь і чудес. Він допомагав усім християнам та багатьох людей зцілив: сліпим повернув зір, кульгавим – нормальну ходу, німим – мову. Багатьох у злиднях збагатив, голодним їжу подавав, кожному при будь-якій нужді був помічником і заступником, швидко з’являвся там, де був потрібний. Святий Миколай ходить і донині, допомагає та дарує добрим людям подарунки.

Про традиції відзначення цього дня в Україні розповіла книжкова виставка, а також з великим задоволенням діти зачитували вірші даної тематики.

Хай кожне зимове свято приносить людям радість, задоволення, пізнання нового. Бажаємо усім нашим користувачам та їх родинам веселих свят, щастя, миру і здоров’я!

 Конкурс "Техноялинка"

 Свято Андрія Первозванного

Міжнародний день прав людини

10 грудня в світі відзначається Міжнародний день прав людини, що був заснований на засіданні Генеральної Асамблеї ООН у 1950 році.

Крім того, в Україні щороку проводиться Всеукраїнський тиждень права, на честь проголошення у 1948 році Генеральною Асамблеєю ООН Загальної декларації прав людини, який має на меті запровадження високих правових стандартів, підвищення рівня правової освіти та правової культури громадян на шляху створення сильної демократичної та правової держави.

Права людини є найважливішим питанням внутрішньої та зовнішньої політики всіх світових держав. Забезпечення прав і свобод людини, їх практична реалізація є критерієм, за яким оцінюється рівень демократичного розвитку будь-якої держави і суспільства в цілому.

Міжнародний день прав людини нагадує всім про гідність кожної особистості, невід’ємність її громадянських, культурних, економічних, політичних і соціальних прав, а також про необхідність захищати ці права.

Захист прав людини є одним із головних завдань міжнародної спільноти. Тому в цій галузі існує близько 300 декларацій, конвенцій, хартій, у різний час створених і визначених світовим співтовариством. Без дотримання цих прав неможливе нормальне існування та розвиток людини в суспільстві.

До дня захисту прав людини на абонементі бібліотеки інституту оформлена книжкова виставка «Ти - людина,значить,маєш права».

7 грудня – Всесвітній день української хустки.

Запровадження цього свята викликано тим, що споконвіку українки носили хустку, яка вважалась оберегом, символізувала любов та свободу, вірність традиціям і патріотизм. Хусткою українка покриває голову, але у неї завжди відкрите обличчя. Це свідчить про велике волелюбство українок. Хустка як невід’ємний елемент одягу підкреслює його буденність чи святковість, інформує про родинний, матеріальний статус жінки. Сьогодні яскраві хустки поступово завойовують прихильність не тільки українок, а й модниць всього світу. А от же українське вкотре стає світовим трендом.

Тож започаткування свята Української Хустки сприятиме збереженню та відродженню українських традицій.

Відроджуємо, поважаємо та пропагуємо наші українські традиції — це генетичні скарби нашого народу. Традиції — це наше минуле і майбутнє! Бережімо їх!

До Всесвітнього дня української хустки в нашій бібліотеці розкрито книжково-ілюстративну виставку «Українська хустка – символ жіночності» з циклу книжкових виставок «Народні свята, обряди та традиції українського народу».

Хустка - це модно, жіночно і гарно!

Традиції — це наше минуле і майбутнє! Бережімо їх! Тож завітайте до бібліотеки помилуватись і відчути енергетику української хустки!

в школі пройшов флешмоб "Одягну українську хустину"

 День Збройних Сил України 

Щорічно 6 грудня в день ухвалення в 1991 році закону України «Про Збройні сили України»  відзначається День Збройних сил України. Незважаючи на досить невелику офіційну історію українського війська, справжній вік української армії сягає кількох століть, а її бойові традиції формувалися у кривавих війнах та конфліктах від Київської Русі і до нашого часу.

Із нагоди свята в бібліотеці відкрита книжково-ілюстративна виставка «Слава та гордість українського народу», присвячена мужнім захисникам Батьківщини.

Метою виставки було висвітлення історичного шляху становлення та розвитку Збройних Сил України.

З історією української зброї, війн та збройних конфліктів, військовою символікою держави та становленням Збройних сил знайомлять читачів бібліотеки книги, розміщені на виставці.

Щиро вітаємо з Днем Збройних Сил України та бажаємо незламної волі в подоланні труднощів військового буття, надійного родинного тилу, багатирського здоров’я, звершення всіх ваших мрій та МИРУ!

До 150 років від дня народження Миколи Вороного (6 грудня 1871 - 7 червня 1938)

 

Ні, не марно я жив, - я боровся, шукав ідеала,

Мов свобідний орел, моя думка в просторах шугала –

В тих просторах життя!

                                                               Микола Вороний

 

Микола Вороний — постать в українській культурі неординарна. Він був поетом, перекладачем, критиком, істориком літератури, публіцистом, актором, режисером, редактором, дослідником національного театру, світової та вітчизняної драматургії, громадським діячем. Своєю творчістю він обстоював думку про необхідність модернізації української літератури, орієнтації її на Європу.

Микола Вороний, за ствердженням Г. Вервеса “належав до того покоління української інтелігенції кінця ХІХ – першої третини ХХ ст., яке було підготовлене епохою І. Франка до створення нових національних і загальнолюдських культурних цінностей якому в нашій свідомості судилося стати “білою плямою”.

Оформлено виставку літератури, де представлено видання поетичної, перекладацької, мистецтвознавчої спадщини Миколи Вороного, дослідження його творчості.

 Введення в храм Пресвятої Богородиці 

Сьогодні християни східного обряду святкують Введення в храм Пресвятої Богородиці, або, як кажуть в народі – Третю Пречисту

Введення в храм Пресвятої Богородиці належить до числа дванадцяти найбільших церковних свят. Це Богородичне свято встановлено на згадку про перші відвідини Храму трирічною Дівою Марією. Виконуючи дану Богові обітницю, батьки Марії привели її до Храму, і там священик за велінням Господнім увів її до Святого святих, куди лише раз на рік заходив сам. Свято символізує початок нових взаємин між Богом і людиною, початок Нового Заповіту, нового життя і нової віри, адже невдовзі Марія стане Богоматір’ю й народить Спасителя. В народі свято Введення в храм Пресвятої Богородиці називали Третьою Пречистою, або Виденням. Наші пращури вважали, що в цей день Бог відпускає праведні душі подивитися на своє тіло, а тому свято й називали «Виденням». Введення відкриває собою зимовий святковий цикл. Тому й говорили: «Введення прийде, свят наведе». І дійсно, після 4 грудня йшла низка дуже популярних у народі свят: Катерини, Андрія, Варвари, Сави, Миколая, і, нарешті, Різдво, Новий рік, Водохреща.

З цією датою на всій території України пов’язано чимало прикмет, прогнозів і звичаїв. У цей день українки варили перші від початку Пилипівського посту вареники – з грушками, маком, коноплями і обов’язково з медом. А ще підмічали погоду: якщо на Введення буде мороз, то і Різдво з Водохрещею теж будуть морозними.

Сьогодні, 4 грудня, третя Пречиста, Введення(Введеніє) чи, як ще інколи кажуть, Ворота зими. Досі ми підсвідомо віримо: хто  в  цей  день  першим переступить поріг нашої оселі, той буде першим «полазником» (це той, хто приносить або щастя, або невдачу) і визначить долю-недолю на наступний рік. І ось у цій прикметі проявляється трохи гендерна нерівність 🙃: прийде першим хлопчик-юнак-чоловік — на добро, увійде старий і немічний чолов’яга, плюс, не дай Боже, злидар — кепсько: болячки та злидні вас не покидатимуть... Та найгірше, коли першою до вас прителіпається навіть не мала дівчинка чи молодиця, а стара баба — то повний капєц, рік буде нікудишнім, злиденним, з болячками та гризотами. Сьогодні бажано нікому нічого не позичати, щоб не позичити назавжди везіння, міцне здоров’я, добру долю.

«Світло нескореної душі» (до 90-річчя від дня народження Григора Тютюнника)

Ідеалом для мене завжди була доброта,

самовідданість і милосердя людської душі.

Григір Тютюнник

 

Григір Тютюнник належить до покоління шістдесятників і відомий в українській літературі як майстер психологічної новели.

Народився Григір Михайлович Тютюнник 5 грудня 1931 року в селі Шилівка на Полтавщині в селянській сім’ї.

У 1937 р. батька заарештували і відправили на заслання, звідки він не повернувся. Після цього Григора до себе на Донбас взяв батьків брат, який разом із дружиною його і виховували.

Григір Тютюнник почав вчитися в українському класі початкової школи, але через деякий час клас розформували і хлопця перевели в російський. Після війни вступив у Зіньківське ремісниче училище, де одержав спеціальність слюсаря. Закінчивши його, працював на Харківському заводі ім. Малишева, але серйозно захворів і повернувся до Шилівки. За те, що не відпрацював належних трьох років відсидів 4 місяці в колонії. Після ув’язнення повернувся на Донбас. Працював у колгоспі, на відбудові шахт, слюсарював.

У 1951 р. Тютюнник пішов до армії, служив у морфлоті на Далекому Сході. Після демобілізації закінчив вечірню школу, працював токарем у вагонному депо.

Впродовж 1957-1962 pp. навчався у Харківському університеті на філологічному факультеті, де захопився літературною працею і самоосвітою. Після завершення навчання в університеті Григір Тютюнник учителював у вечірній школі на Донбасі.

Першу новелу «В сумерки» Григір Тютюнник написав російською мовою. Після смерті старшого брата Григорія Тютюнника переклав твір українською мовою і з того часу писав лише нею.

У 1963 р. переїхав до Києва. Працював у редакції газети «Літературна Україна», в сценарній майстерні Київської кіностудії ім. О. Довженка, у видавництвах «Радянський письменник», «Молодь», «Дніпро», «Веселка».

У 1966 р. вийшла перша книжка Григора Тютюнника «Зав’язь», яка зробила письменника популярним. Журнал «Дружба народов» відзначив оповідання Григора Тютюнника як найкращі у своїх публікаціях 1967 р. Пізніше побачили світ збірки новел «Батьківські пороги» (1972), «Крайнебо» (1975), «Коріння» (1978), книжки для дітей «Ласочка» (1970), «Степова казка» (1973), повісті «Климко» (1976) та «Вогник далеко в степу» (1978).

У 1980 р. письменнику присуджено літературну премію ім. Лесі Українки за кращі твори для дітей та юнацтва («Климко», «Вогник далеко в степу»).

Григір Тютюнник є автором кіносценарію за твором «Вир» Григорія Тютюнника.

Перекладав українською мовою твори В. Шукшина, М. Горького, І. Соколова-Микитова та інших.

6 березня 1980 р. Григір Тютюнник покінчив життя самогубством. Похований на Байковому кладовищі у Києві.

У 1981 р. за мотивами оповідання «Син приїхав» створено фільм «Скляне щастя». А 1984 р. знято фільм «Климко» (за сценарієм Г. Тютюнника і М. Вінграновського).

У 1989 р. творчість Григора Тютюнника посмертно відзначили Державною премією ім. Т. Г. Шевченка.

До 90-річчя від дня народження Г. М. Тютюнника в бібліотеці підготовлено віртуальну книжкову виставку. До уваги користувачів пропонуються прижиттєві й більш пізні видання творів письменника та література про нього.

СНІД: подумай про майбутнє – обери життя

1 грудня відзначається Всесвітній день боротьби зі СНІДом. Головна мета Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом – звернути увагу суспільства на цю проблему.

В бібліотеці експонується тематична книжкова виставка «СНІД: подумай про майбутнє – обери життя».

Всесвітній день боротьби зі СНІДом вперше відзначався 1 грудня 1988 року з ініціативи Всесвітня організація охорони здоров'я, після того, як на зустрічі міністри охорони здоров'я всіх країн прозвучав заклик до соціальної терпимості та розширення обміну інформацією ВІЛ/СНІД. Сьогодні зусилля багатьох держав спрямовані на профілактику поширення захворювання. Заходи, що традиційно проводяться в цей день, традиційно відбуваються із символом – Червоною стрічкою. Її ідея належить художнику Франку Муру. Тепер кожен, хто надягає Червону стрічку 1 грудня, висловлює свою надію на майбутнє без СНІДу.

Пам’ятаймо! СНІД ще не переможений, ось чому нам так важливо навчитися слухати тих, хто опинився по той бік біди. Носії ВІЛ – люди, які хочуть жити. Бережіть себе, піклуйтеся про ближніх і нехай Всесвітній день боротьби з ВІЛ об’єднає всіх і кожного не тільки 1 грудня, а й у всі інші дні в році.