Свято  останнього дзвоника

У травні, коли розквітають яскраві квіти і дзвенить пташиний спів, теплий весняний вітер приносить до нас свято Останнього дзвоника.

Звуки Державного Гімну України сповістили про урочисте відкриття лінійки. З теплими словами привітань до усіх присутніх та випускників звернулася директор школи  Марія Дмитрівна Шкіндюк. Директор  відзначила успіхи та досягнення учнів і вчителів за 2018-2019 н.р., що мають визнання не тільки в нашому районі, а й в області.

Привітав дружню шкільну родину зі святом і сільський голова Дзюбак Михайло Петрович. Звертартаючись до випускників він побажав їм знайти свою дорогу в житті, стати запорукою подальшої розбудови нашого села та України.

Щирі слова побажань лунали цього дня на адресу цьогорічних випускників та випускників – ювілярів, які закінчили школу 10, 20, 25, 30, 45, 50 років від вчителів, гостей, учнів та їх батьків. Красивою хореографічною композицією привітали випускників учні 6 класу, вокальна група дівчат 8 класу, солісти Кречуняк Богдана та Кіцнак Юлія.

Зустріч з однокласниками. Вона повертає нас у ті незабутні роки юності, спогади, які так бережемо у пам’яті. І скільки б років не пройшло, мить зустрічі завжди щемлива і хвилююча. А тим паче ще й такий поважний ювілей – 50 років. На останній дзвоник з усіх усюд з’їхалися колишні учні, випускники 1969 року Красноїльської школи. Сивина посріблила скроні, у словах – виваженість і поміркованість, за плечима – великий життєвий досвід, підростають онуки, а у спогадах – дитинство.

І ось хвилююча мить… Звучить останній дзвінок. Радість та смуток переповнюють серця випускників. Навчання у школі закінчилося. Попереду – незвіданий шлях дорослого і серйозного світу.

Свято показало, що цей  день дійсно  сповнений веселих посмішок друзів. Дружба і злагода об’єднала  усіх присутніх учнів, батьків, вчителів і гостей.

Тож щасливої долі і щастя доволі, дорогі випускники!!! Чудових вам канікул, школярі!

Свято прощання з початковою школою

Як одна прекрасна мить пролетіли роки навчання в початковій школі. Чотири роки минуло з того часу, як діти вперше несміливо переступили шкільний поріг. За цей час школа стала для них рідною домівкою. Наші чотирикласними подорослішали, отримали ґрунтовні знання і своїми успіхами у навчанні довели, що готові стати п’ятикласниками.

Свято прощання з початковою школою у нашого 4 класу... Було дуже зворушливо, радісно і сумно, весело, цікаво і неперевершено! Випускники початкової школи показали свої таланти: співали, розповідали гуморески та дарували слова вдячності своєму класоводу Плитці Г.В., вчителям, які їх навчали протягом чотирьох років. У дитячих оченятах світилася радість, а на очах батьків виступали сльози любові та гордості за своїх дітей.

Учні отримали свій перший документ - диплом випускника початкової школи. Найщиріші вітання майбутнім п’ятикласникам лунали від директора школи Марії Дмитрівни, учителів  та батьків.

І ось відбувся випускний бал четвертого класу, де  школярики попрощалися з першими сходинками дитинства та першою вчителькою, яка впевнено вела їх  стежинами шкільної науки, та пообіцяли своєму майбутньому класному керівнику і надалі бути взірцем у навчанні й вихованні.

МАГІЯ ЧАРІВНОГО СЛОВА РОМАНА ІВАНИЧУКА(90-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ)

Роман Іванович Іваничук народився 27 травня 1929 р. у с. Трач, тепер Косівського району Івано-Франківської області. Освіту здобув у рідному селі та в Коломийській гімназії (1942-1947), учителював у початковій школі.

У 1954р. у студентському альманасі Львівського університету, де він навчався, опублікував першу новелу «Скиба землі», яку схвально зустріла критика.

У 1957 р. Іваничук закінчив філологічний факультет Львівського державного університету, працював протягом 5 років викладачем мови й літератури. Протягом 1963—1990 pp. письменник працював у редакції журналу «Жовтень». З 1990 р. завідував відділом прози журналу «Дзвін». Цього ж року був обраний народним депутатом УРСР.

Р. Іваничук є автором збірок новел «Прут несе кригу» (1958), «Не рубайте ясенів», «Під склепінням храму» (обидві—1961), «Тополина заметіль» (1965), «Дім на горі» (1969), «Сиві ночі» (1975), трилогії «Край битого шляху» (1964), повістей «Місто» (1977) і «Сьоме небо» (1985). Наприкінці 60-х pp. письменник звернувся до історичної прози, яка швидко принесла йому заслужене визнання: роман «Мальви» (1968), «Черлене вино» (1977), «Манускрипт з вулиці Руської» (1979), «Вода з каменю» (1982), «Четвертий вимір» (1984), «Шрами на скалі» (1987).

За роман «Манускрипт з вулиці Руської» Р. Іваничук у 1979 р. отримав премію ім. А. В. Головка; у 1985р. за романи «Вода з каменю» та «Четвертий вимір» — Державну премію УРСР ім. Т. Т. Шевченка. У 90-х pp. письменник збагатив українську літературу новими творами: «Бо війна — війною...» (1991), «Орда» (1992), «Ренегат» та «Євангеліє від Томи», написав автобіографічний твір «Благослови, душе моя, Господа...» (1993), в якому розповів про своє життя.

У романі «Манускрипт з вулиці Руської» показано зародження ідеї визвольної війни, майбутньої Хмельниччини, у Львові кінця XVI — початку XVII ст., а в творі «Вода з каменю» йдеться про «будителів» національної пам'яті — «Руську трійцю»: Маркіяна Шашкевича, Івана Вагилевича, Якова Головацького, які в 30-х pp. XIX ст. уперше в Західній Україні стали писати літературні твори народною мовою.

Тема суду історії, нащадків і власної совісті над людиною, її життям і вчинками, сповіді, звіту «історичної» людини перед народом, прийдешнім, є провідною і для роману «Шрами на скалі» (1986). У романі поєднано три часові плани: епоха І. Франка, часи Д. Галицького і сучасність. Остання доба пов'язана з особою автора, який, приїхавши в Урич, колишню твердиню Галйцько-Волинської землі, де любив бувати Франко, шукає слідів напису на честь Франкового ювілею і розповідає про геніального поета.

Заглиблення в історичне минуле свого народу, спільні події й герої, символічні образи, провідні ідеї, передовсім, найголовніша — ідея любові до рідної землі й народу як смислу існування людини об'єднують усі романи Р. Іваничука в один цикл, в один великий роман про рідну історію. Людина в його творах духовно пов'язана з тим часом, в якому вона живе, пронизана його плином, і він зумовлює її поведінку і її мету. Саме через випробування в досягненні цієї мети людина й розкривається в творах Романа Іваничука.

У цілому історичній прозі письменника притаманні гостросю-жетність, оригінальність стильових прийомів, поєднання елементів художньої фантастики, коріння якої слід шукати в національному фольклорі, з правдивістю та історичною достовірністю. Окремі романи й повісті Романа Іваничука перекладено російською, білоруською, литовською, грузинською, вірменською, таджикською, болгарською, польською, чеською, словацькою, угорською, румунською, німецькою, французькою, англійською мовами, що, безперечно, свідчить про надзвичайну цікавість і важливість його творів.

ОСНОВНІ ТВОРИ:

Повісті «Місто», «Сьоме небо», романи «Мальви», «Черлене вино», «Манускрипт з вулиці Руської», «Вода з каменю», «Четвертий вимір», «Шрами на скалі», «Бо війна — війною...», «Орда», «Ренегат», «Євангеліє від Томи», автобіографічний твір «Благослови, душе моя, Господа...».

160 років від дня народження Артура Конан Дойла

Артур Конан Дойл народився 22 травня 1859 року в Единбурзі. Навчався в Стоніхерст-коледжі (графство Ланкашир); вивчав медицину в Единбурзькому університеті. У 1881 році став доктором медичних наук.

Конан Дойл захоплювався спортом: відмінно грав у більярд, був одним із перших організаторів авторалі та першим випробувачем мопеда. За своє життя він також працював корабельним лікарем на китобійному судні, полював на тюленів в Гренландії, служив на сухогрузах біля берегів Західної Африки. З не меншим ентузіазмом вивчав окультні науки, грав на банджо.

Його духовним кумиром був Едгар По. Оповідання «Золотий жук» приголомшило майбутнього письменника, пробудивши інтерес до детективного жанру. Загалом у літературі для Конан Дойла було кілька авторитетів. У першу чергу – Вальтер Скотт, на книгах якого він виріс, а також Джордж Мередіт, Майн Рід, Роберт Баллантайн і Роберт Льюїс Стівенсон. Також він високо оцінював твори Кіплінга, в якому бачив політичного союзника (обидва були запеклими патріотами). Натягнутими були відносини Дойла з Бернардом Шоу, одного разу той відгукнувся про Шерлока Холмса як про «наркомана, який не має жодної приємної якості». З Гербертом Уеллсом він зовні підтримував гарні стосунки, проте внутрішньо вважав його антиподом.

В останні роки життя письменник багато подорожував, відвідав усі континенти. Також він займався спіритизмом, доводячи, що «земне життя не більш ніж ілюзія, а справжнє осмислене буття починається після смерті».

Помер Конан Дойл 11 липня 1930 року від нападу грудної жаби. На надгробку було написано: «Stee true, blade straight» («Вірний,  як сталь, прямий,  як клинок»).

В бібліотеці до ювілею письменника оформлена книжкова виставка.

Батько сучасного реалізму.

До 220-річчя від дня народження Оноре де Бальзака

20 травня світова спільнота відзначає 220 років від дня народження талановитого французького письменника Оноре де Бальзака. До цієї дати бібліотека підготувала тематичну виставку на якій представлені як творче надбання відомого автора, так і літературознавчі матеріали про нього.

Його життя — це історія трудівника, який невтомно прагне йти вперед, завойовувати собі славу й багатство. Його твори занесені до класики світової літератури. Ним захоплювався і захоплюється світ, але мало хто знає, що Бальзак був закоханий в Україну...

Завдяки завзятим спостереженням романіста за деталями та за невикривлене висвітлення суспільства Бальзака вважають одним із засновників реалізму в європейській літературі. Він відомий за створення багатогранних персонажів, найменші з яких усе одно є складними, морально неоднозначними та цілковито людяними. Неживі об’єкти в його творах теж наділені характером, наприклад, часто описуваний ним Париж набуває людських властивостей. Його творами надихалися багато відомих письменників: Еміль Золя, Чарльз Діккенс, Гюстав Флобер, Джек Керуак, Куросава Акіра, Генрі Джеймс, та філософів, як-от Фрідріх Енгельс. Багато творів Бальзака екранізували, і вони продовжують надихати сучасних письменників. Романи Бальзака перекладені багатьма мовами, за ними знято чимало фільмів.

Запрошуємо до перегляду виставки.

Міжнародний день музеїв

18 травня музейні працівники всього світу відзначають своє професійне свято.

Міжнародний день музеїв з’явився в календарі в 1977 році, коли на черговому засіданні ICOM (International Council of Museums - Міжнародна рада музеїв) була прийнята пропозиція радянської організації про встановлення цього свята. І з 1978 року цей день відзначається щорічно більш ніж у 150 країнах.

За словами Жака Перо, президента ICOM, «музеї повинні зайняти місце в серці суспільства і бути відкритими громадськості. Розвиток наших установ залежить у великій мірі від допомоги громадськості, і ми повинні запропонувати їй можливість підтримати наші цілі і взяти участь в нашій роботі. Таким чином, необхідно, щоб музеї та суспільство працювали разом, в дусі творчості та інновацій».

Традиційно вважають, що через зібрання музейних фондів суспільство зберігає історично-культурну спадщину. Збираючи та зберігаючи пам'ятки матеріальної та духовної культури, музеї ведуть велику науково-просвітницьку та освітньо-виховну роботу.

До Міжнародного дня музеїв бібліотекар підготувала книжкову виставку.

Музеї − це справжні культурні скарбниці України, що стверджують сучасне, пов’язують нас із минулим. Це подарунок нащадкам, наше послання в майбутнє!

З кожним роком охочих культурно відпочити у цей день стає все більше. А це означає, що у світі є потреба в духовності, яка наповнює наше життя новими відкриттями і відчуттям гармонії.

Огляд художньої самодіяльності

Важко переоцінити роль  художньої самодіяльності  в навчально – виховному процесі будь  - якого навчального закладу. Адже, працюючи  в різних гуртках, дитина має реальні шляхи  для самореалізації, а мистецькі заходи – це невичерпне джерело для її духовного життя.

Саме ці заходи акумулюють, очищають, утверджують і возвеличують духовність окремої людини і народу в цілому.

16 травня в школі відбувся огляд художньої самодіяльності під гаслом «Ми діти твої, Україно».  Учні показали свої вміння у різних жанрах. Огляд відкрили учні початкової школи. Потім до них долучилися учні середні і старших класів.

Щороку весна ознаменовується яскравими подіями у шкільному житті, однією з яких є огляд художньої самодіяльності. Це дуже відповідальний та яскравий захід, адже юні артисти школи мають можливість продемонструвати свою сценічну майстерність. Нашій школі є ким пишатися, адже серед учнів немало талановитих. До огляду готувалися всі старанно, і, як підсумок, - достойний виступ танцювального зразково – хореографічного колективу «Едельвейс» (старша, середня  і молодша група), учениці 10 – А класу – Кречуняк Богдани, учня 8 класу – Дідушка Сергія, учнів 8 та 5 – Б класів.

Програма огляду висвітлювала  таланти дітей. Протягом  всієї програми звучали пісні, танці.

Всі художні номери відзначалися оригінальністю та неповторністю. Глядачі аплодували із захватом кожному учасникові заходу.

Тож бажаємо нашим юним артистам нових творчих злетів та перемог.

Адміністрація школи дякує усім учням, педагогам, які зробили усе для того, щоб наша школа була на висоті!!!

Свято української душі

Щорічно, у третій четвер травня, українці святкують День вишиванки, цього року цей день припадає на 16 травня. Всеукраїнську акцію «День вишиванки» започаткувала студентка факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Леся Воронюк у 2007 р.

День вишиванки – це всеукраїнське свято, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого одягу. Основна мета заходу – це збереження українських цінностей та їх популяризація серед молоді та населення держави загалом це свято-флешмоб, коли українці в будній день одягають вишиванку на роботу, університет, школу чи садочок.

Сьогодні ми відзначаємо з вами свято, яким вшановуємо унікальну і самобутню українську культуру та давні традиції.

Українська вишиванка – це не просто сорочка, прикрашена орнаментованою вишивкою. З давніх часів вишиванка слугувала оберегом, захищала від лихого, була символом міцного здоров’я, краси та щасливої долі. Починаючи від ниток і закінчуючи унікальним орнаментом, українська вишивка завжди мала сакральне значення.

Сьогодні масштаби поширення святкування вражають. За невеликий час ця традиція вкорінилася у нашу українську свідомість і тепер, кожний третій четвер травня, ми вбираємося у вишиванки і вшановуємо різнобарвну культуру нашого народу. Цей день покликаний зберегти споконвічні традиції носіння етнічного одягу.

З нагоди Всеукраїнського Дня вишиванки в бібліотеці підготовлена  виставка «Рушник – оберіг та молитва українського народу», та книжкову виставку «Одягнімо вишиванку, друже, хай побачить українців світ».

Одягнімо, друже, вишиванки –

Наш чарівний український стрій.

Не для когось, не для забаганки,

А для себе, вірний друже мій.

Одягнімо вишиванки, друже,

Як одвічний предків талісман.

Хай не буде серед нас байдужих

І один в нас буде отаман.

Одягнімо в свята і неділі,

В будень, за потреби, одягнім

І відчуєм – вороги безсилі

Зруйнувати український дім.

Одягнімо вишиванки, друже,

Хай побачить українців світ –

Молодих, відважних, дужих,

У єднанні на сто тисяч літ!

День сім’ї

В щасливі і сумні години,

Куди б нам не стелився шлях,

Не згасне вогнище родинне

В людських запалених серцях

Дмитро Білоус

Сім’я – це основа суспільства. Як у всьому світі, 15 травня українці відзначають Міжнародний день сім’ї. свято було засновано постановою ООН з метою звернути увагу на проблеми сім’ї, як базового осередку суспільства.

З нагоди Міжнародного дня сім’ї в бібліотеці району організовано книжкову виставку «Міцна сім’я як хліб і вода» .

З незапам’ятних часів сім’я була і залишається основою основ, як запорука продовження роду, виховання дітей, майбутніх громадян своєї країни. Завдяки сім’ї міцніє і розвивається держава, зростає добробут народу!

У всі часи по відношенню держави, а також по становищу сім’ї в суспільстві судили про розвиток країни. Це тому, що щасливий союз сім’ї і держави - необхідна запорука процвітання і добробуту її громадян.

З сім’ї починається життя людини, тут відбувається формування її як громадянина. Вона - джерело любові, поваги, солідарності та прихильності, то, на чому будується будь-яке цивілізоване суспільство, без чого не може існувати людина. Благополуччя родини - ось мірило розвитку і прогресу країни.

До 170-ї річниці від дня народження Панаса Мирного

“Найвизначніший український повістяр”

3 травня – День народження визначного літературного діяча – Панаса Мирного.

Панас Мирний (літературний псевдонім Панаса Яковича Рудченка) увійшов в історію української літератури як прозаїк-новатор, майстер реалістично-психологічної прози. Творча спадщина Панаса Мирного представлена романами («Хіба ревуть воли, як ясла повні?», «Повія»), повістями, оповіданнями, новелами, драмою «Лимерівна», комедіями.

З приводу цієї дати бібліотекою підготовлено книжкову виставку. На якій представлені художні твори письменника, які увійшли в золотий фонд вітчизняної та світової літератури. Доповнює виставку критичний матеріал дослідників творчості Панаса Мирного, цікаві факти з життя письменника та його фото різних років життя.

Панас Мирний зробив великий вклад у розвиток напрямку реалізму української літератури середини ХІХ  початку ХХ століття і саме цим заслужив шану не тільки своїх послідовників, але й прийдешніх поколінь.

Запрошуємо усіх бажаючих ознайомитися з виставкою і приємного читання!

Шана за подвиг, вдячність за мир!

ПАМ'ЯТЬ

І живуть у пам’яті народу

Його вірні дочки і сини,

Ті, що не вернулися з походів

Грізної, великої війни.

Їх життя, їх помисли високі,

Котрим не судилось розцвісти,

Закликають мир ясний і спокій,

Як зіницю ока, берегти.

В. Симоненко

Страшна і кривава була Друга світова війна – найжорстокіша з війн в усій історії людства. Втягнувши у свій кривавий мир майже всі народи світу, вона принесла на нашу землю страшні руїни, знищила неоцінені скарби, які людство накопичувало багато століть.

9 травня – День Перемоги – свято і світле, і сумне одночасно. З одного боку, наша армія здобула перемогу, звільнила нашу країну. Але все це дуже дорогою ціною – мільйонів життів, річок сліз і безліччю покалічених доль. Подякувати ветеранам – живим і померлим – за їхній подвиг у день 9 травня – найменше, що ми можемо зробити.

В бібліотеці оформлена книжкова виставка  «До Дня пам'яті та примирення.  До Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні».

Документи, представлені в експозиції, висвітлюють причини виникнення Другої світової війни,  відтворюють широку панораму подій від початку війни в 1939 році до капітуляції нацистської Німеччини.

Велика ціна цієї перемоги – це мільйони загиблих та мільйони поранених, а скільки загиблих від тяжких ран в повоєнні роки, а мільйони зламаних людських долей…

Відламки тих страшних подій й досі – протягом десятирічь ранять душі й серця наших людей, а події тої жахливої війни назавжди залишаться незагойною раною для теперішніх та майбутніх поколінь, болючим шрамом нашої пам’яті.

Ми у вічному боргу перед ветеранами за їхню обірвану війною юність, за  невичерпну силу духу, за прояви незбагненної мужності, свідому самопожертву заради життя на землі.

Ми щиросердно дякуємо живим ветеранам Великої Вітчизняної війни за стійкість, за мужність, пишаємось їх подвигами.

Шана та слава Героям!!!

Вічна пам’ять загиблим!!!