Не можна довірятися ілюзіям – за них завжди доводиться

розплачуватися, і тільки дійсність завжди каже правду

12 січня виповнюється 150 років від дня народження Джека Лондона - відомого американського письменника, громадського діяча, найбільш відомого як автора пригодницьких оповідань та романів.

За неповних 20 років літературної діяльності Джек Лондон написав понад 200 оповідань, 20 романів і 3 п'єси. Тематика його творів не менш різноманітна, ніж його  життя. Стиль прози  письменника ясний і в той же час образний – істотно вплинув на багатьох письменників ХХ століття, зокрема на Хемінгуея, Оруела, Мейлера, Керуака.

З цієї нагоди, для відвідувачів бібліотеки , що в захваті від творчості Д.Лондона, представлена книжкова виставка «Мандрівка у світ Північних оповідань» з відомими творами «Жага до життя», «Мартін Іден», «Біле ікло», «Серця трьох», «Північні оповідання» та ін., статті про його життя та творчість, розробки уроків.

Ось і третій празник прийшов до нас у гості!

Водохреще - традиційна назва святкувань, що проходять у день Богоявлення та Хрещення Господнього.

Хрещення Господнє - хрещення Іваном Хрестителем Ісуса Христа на річці Йордані на старовинній паломницькій переправі  "Віфавара", а також велике свято різдвяно-новорічного циклу, яке християни відзначають 6 січня щороку. Це збігається зі святом Богоявлення, однак ці свята слід розрізняти, хоча дві події двох свят відбувалися на одному місці з тими ж самими особами.

Богоявлення - подія під час хрещення Ісуса Христа в річці Йордан, у якій Христос об'являє себе людям як Месію і Спасителя.

Коли сину Єлизавети та Захарія Івану (Іоанну) виповнилося тридцять років, він поселився в пустелі і почав проповідувати. У своїх проповідях закликав Іоанн людей до покаяння, розказував про майбутнє пришестя Христа. Багато людей прислухалися до його порад, спокутували свої гріхи і наверталися до Бога. Їх проводив Іоанн до річки Йордан і омивав водою (хрестив) на знак того, що Бог прощав їм гріхи їхні.

Коли Ісусу виповнилося тридцять років, прийшов і він на річку Йордан хреститися. Зайшов Ісус у воду, звернувся з молитвою до Бога. Тоді й зійшов на нього Дух Святий у вигляді голуба, а з неба долинув голос: "Це син мій єдинородний, в якому моє благословіння". Так під час хрещення Ісуса сталося Богоявлення, явилась світу Пресвята Трійця (Бог промовляв з небес про Сина, Син хрестився і Дух Святий зійшов на нього у вигляді голуба). З того часу святкується цього дня Богоявлення Господнє.

Що не можна робити

·        Заборонено фізичну роботу та домашні справи, особливо прання та полоскання

·        Під забороною сварки та конфлікти, у цей день потрібно шукати миру і в душі і з близькими

·        Не можна плакати – наші пращури вірили, що той, хто плаче у день Хрещення, литиме сльози весь рік

·        У жодному разі у свято не можна оскверняти душу скаргами, плітками і наклепом

 

Прикмети на Хрещення Господнє

·        Стоїть сонячна морозна погода – літо буде спекотним та врожайним

·        Хрещенські морози міцніші, ніж Різдвяні та Стрітенські  – до врожайного року

·        Завірюха на Водохреща – до хорошого роїння бджіл, а також це означає, що хуртовина буде і на Масляну

·        Грати весілля на Хрещення – до довгого та щасливого спільного життя

·        Прийняти таїнство хрещення 19 грудня – до благополучного та довгого життя

·        Починати добрі справи на Водохреща – вони не лише будуть успішними, але добро повернеться сторицею

·        Ті, хто молиться в хрещенську ніч, будуть почуті – небеса відкриті до прохань людей

 

Новий рік – свято, яке об’єднує всю планету. День зміни року відмічають майже усі народи, не завжди у звичний нам час, але в усіх календарях є така дата. Кожен народ має свої традиції і звички. Хтось не уявляє свята без ялинки і мандаринів, інші готують непотріб, щоб у святкову північ вкинутий його з вікон, щасливі мандрівники їдуть на східні острови щоб раніш за всіх мешканців планети зустріти омріяні хвилини Нового року.

Новий рік завжди пов’язаний з новими надіями. Тож нехай прийдешній рік виправдає всі наші сподівання, стане  роком миру й перемоги, радісним і щасливим для кожного! Хай Різдвяна зоря осяє нашу майбутню дорогу і зміцнить нашу віру в те, що людина може творити свою долю й перемагати! Хай рік, що стає на обрії, збереже і примножить все найкраще – наше вміння вчитися, працювати й творити, бути сильними в єднанні, удосконалюватись, дружити й любити! Бажаємо вам, друзі, здоров’я, творчого натхнення, оптимізму і сповнення всіх заповітних мрій!

Ще одна новорічна традиція – очікування казкових героїв, які, за повір’ям приносять подарунки, дарують людям свято або навіть карають завинивши дітлахів.

31 грудня, у переддень Нового Року, відзначається Свято Маланки (Меланки), або преподобної Меланії римлянки, звідки й походить назва свята.

Щедрим він називається завдяки головній страві новорічного столу – щедрій куті та великій кількості м’ясних страв. Наші пращури вважали, що щедрий новорічний стіл забезпечить їм достаток та благополуччя на весь рік.

Однак, свято Маланки своїм корінням сягає ще дохристиянських часів. Дівчата цього вечора не тільки щедрують, але й ворожать. З часом язичницькі обряди доповнили християнськими рисами.

На відміну від Нового року святкування Маланки та Василя славиться своїми народними обрядами, повір’ями та багатою історією. За давніми повір’ями, за святковим столом обов’язково має зібратися вся родина. За традицією всі мають бути одягнені в чистий одяг, попросити пробачення одне в одного та у сусідів, щоб провести весь рік у мирі та злагоді.

Щедрий вечір

Щедрування – це давній український новорічний звичай, під час якого, зазвичай, жінки та дівчата обходять своїх сусідів та знайомих, щоб щедрівками прославити господарів та побажати їм здоров’я та достатку. За традицією, щедрувати треба починати після заходу Сонця, тобто тоді, коли, за повір’ями, у світ вилазить усяка нечиста сила.

Одним із найвеселіших обрядів щедрування на Маланку передбачає давню традицію переодягання у різних тварин та фольклорних персонажів. У давнину святкове перевдягання виконувало важливі релігійно-магічні функції, але згодом цей звичай перетворився на просто веселу розвагу, особливо для молоді. Як правило, у перевдяганні беруть участь групи юнаків. З колективу вони обирають одного хлопця, який має переодягтися у жіночий одяг та зіграти роль Маланки. Цей образ символізує безпорадну господиню, що недбало ставиться до своїх домашніх обов’язків: б’є посуд, миє підлогу глиною, підмітає сміття від порога до середини будинку тощо. Інші хлопці перевдягаються в костюми з масками традиційних компаньйонів Маланки – Діда-Луни, Орача, Сівача, Ведмедя, Кози, Журавля, Цигана з Циганкою та Рогатого Чорта. У такій компанії вони ходять від будинку до будинку, висловлюють добрі побажання господарям, веселять їх піснями, танцями та жартівливими сценками. У народі цей звичай називається «водити Маланку».

А в деяких сільських регіонах України трапляється інша, набагато давніша варіація цього обряду: хлопець перевдягається в Козу-Маланку, і відвідавши будинок у супроводі щедрувальників, намагається буцнути господарів своїми рогами. За традицією, норовливу Козу треба вбити, а потім оживити веселими щедрівками та жартами.

Закінчивши ритуальний обхід, переодягнені у фольклорних персонажів юнаки, о 5-6 годині ранку, але обов’язково до світанку, зазвичай йдуть на роздоріжжя курити дідуха і стрибати через багаття. Цей обряд повинен очистити їхній дух від спілкування з нечистою силою минулої ночі.

Ворожіння на Маланки

Дівчата в цю ніч, не дивлячись на заборони церкви, ворожили. Наші предки вірили, що ворожіння у Щедрий вечір є особливо точними.

Так, дівчата ввечері виходили на вулицю, і яка тварина зустрінеться першою, таким і буде суджений: якщо собака – злим і сердитим, якщо кіт – тихим і спокійним, якщо миша – хитрим та проворним, якщо жаба – неохайним та балакучим, якщо білка – ощадливим та завзятим, якщо корова – багатим та добрим тощо.

Також біля воріт насипають три купки зерна, а вранці перевіряють: якщо зерно на місці, то сімейне життя буде щасливим, а якщо кількох зерен не вистачає, то навпаки.

Ще одна ворожба – кладуть під подушку гребінець і перед сном промовляють: «Наречений –ряджений, розчеши мені голову!». Хто присниться, той і суджений.

Перед сном кладуть у миску з водою кілька гілочок з віника і кажуть: «Наречений-ряджений перевези через місток». Якщо вранці гілочка прилипне до країв миски, то дівчина вийде заміж за того, хто приснився.

Маланка: прикмети та повір’я

З Маланкою та святом Василя, як і з багатьма іншими українськими народними святами, пов’язано багато повір’їв та прикмет. Ось деякі з них:

на Маланку не можна позичати гроші, інакше протягом усього року будуть проблеми з власними боргами;

на Маланку не можна сваритися і лаятися, у сім’ї має панувати мир та гармонія;

якщо добре і щедро приймати щедрівниць, то рік у сім’ї буде щасливим, а якщо замкнути перед ними двері – навпаки;

дитина, народжена на Маланку, здатна передбачати майбутнє;

новорічна ніч – чарівна, тому варто загадати будь-яке бажання, і воно обов’язково здійсниться;

якщо на Маланку сонце зійде високо, протягом усього року буде хороший врожай;

якщо на Маланку іній рясно покриває всі дерева, слід очікувати гарного врожаю меду та зерна.

Ні́на Воскресе́нська (нар. 1960, Київ) — українська дитяча письменниця.

Працювала інженером, програмістом, журналістом, редактором, верстальником, лаборантом у хімічному кабінеті та навіть бетонником третього розряду. Дипломант Всеукраїнського конкурсу «Коронація слова-2004» за повість «Володар Країни мрій», 2-ге місце на Всеукраїнському конкурсі творів для дітей «Золотий лелека» (2007 рік) за твір «Руда ворона», 1-е місце на IV Міжнародному конкурсі «Корнейчуковская премия» у номінації твори для дітей молодшого віку за повість «Інше життя Кассандри Котової» (2016 рік), диплом за своєрідність поетичного мислення VII міжнародного літературного конкурсу творів для дітей та юнацтва «Корнійчуковська премія» за збірку віршів «Кото сапіенси та інші розумні істоти» (2019 р.). Твори друкувалися в дитячих журналах «Професор Крейд», «Пізнайко».

 

Редьярд Кіплінг (англійський письменник і поет) народився 30 грудня 1865 року в британській колонії міста Бомбея (Індія). Саме в Індії він провів перші 5 років життя, а потім батьки відправили хлопчика разом з сестрою на навчання до Англії. Пансіон Лорна Лодж, в якому діти знаходилися близько 6 років, запам’ятався їм жорстоким поводженням власників закладу. Через пережитий стрес письменник все життя страждав безсонням. Потім Кіплінг навчався у Девонському училищі. Директор цієї установи всіляко заохочував письменницький талант свого вихованця. Після навчання батько влаштував Кіплінга журналістом в одну з індійських газет. З жовтня 1882 року юнак регулярно публікував там свої репортажі, вірші та оповідання. У 1980-х Кіплінг багато подорожував по США, Азії, Китаю, Японії та Англії. Його твори тим часом набували все більшої популярності. Потім письменник вирішує оселитися в Лондоні, де видає свій перший роман «Світло згасло» (1890). Там же Кіплінг знайомиться зі своєю майбутньою дружиною Кароліною Бейлстір. Незабаром фінансові труднощі змушують родину перебратися в Вермонт (США). Там Кіплінг починає знову писати для дітей, і в 1893-1894 роках виходять його знамениті збірники: «Книга джунглів» і «Друга книга джунглів». У 1896 році подружжя повертається в Англію. Від запалення легенів в 1899-му помирає донька письменника, що стає сильним ударом для нього, тому Кіплінг незабаром на кілька місяців їде в Африку, де створює свій кращий роман «Кім». Трохи пізніше письменник купує маєток в Сассексі (Англія). Потім в 1907 році Кіплінг стає Нобелівським лауреатом і отримує премію з літератури. Під час Першої світової війни письменника чекає ще один важкий удар. У 1915 році на полі бою трагічно гине його старший син. Після цього Кіплінг майже до самої смерті продовжує займатися літературною працею. Помирає письменник від прориву виразки 18 січня 1936 року. Твори Кіплінга для дітей та дорослих збірка пародій на поетів-вікторіанців «Відлуння», поетична збірка «Департаментські пісеньки» книжка оповідань, «Прості історії з гір», роман «Світло згасло», (1890) поетична збірка «Пісні казарми», (1892). До неї увійшли дві найвідоміші Кіплінгові поезії — «Гунга Дін» і «Ман-далей», «Безліч вигадок» (1893), роман «Кім» «Книга джунглів» (1894).  «Друга книга джунглів» (1895) поетична збірка «Сім морів» (1896), повість «Відважні мореплавці» (1897), збірка «Ось такі казки», (1902) вірш “Якщо”, (1910) збірка віршів та оповідань «Різноманітні істоти» (1917)

Цікаві факти про Редьярда Кіплінга.

- Чимало видатних письменників, яких не читають. Але мало якого письменника не читають так багато, як Джозефа Редьярда Кіплінга.

- Своє ім’я Редьярд отримав, як вважають, на честь англійського озера Редьярд, де познайомилися його батьки.

- У 23 роки – він знаменитий, у 24 роки – він уславлений. З цього часу він – класик.

- Кіплінг міг писати свої твори тільки чорними чорнилами. З цього приводу є кілька думок. Хтось вважає, що тільки чорнила виготовлені з чорного вулканічного скла, могли надихати його на роботу. Хтось припускає, що крім чорного чорнила письменник не міг нічого розгледіти на папері через поганий зір.

- Кожне слово Кіплінга Британія цінувала, як золото: він отримував щедрі гонорари – шилінг за слово. Коли він помер, труну, накриту британським прапором несли прем’єр –міністр Стенлі Болдуїн та фельдмаршал Бернард Лоу Монтгомері.

- Редьярд Кіплінг першим з англійців отримав Нобелівську премію з літератури в 1907 році. До речі, він став наймолодшим здобувачем цієї нагороди. Його рекорд досі не побитий. Кіплінгу в момент нагородження було 42 роки.

- Тільки один з романів Кіплінга, «Кім», вважається визнаним літературним шедевром. Це перший шпигунський роман. Цікаво, що в усіх скаутів світу, зокрема й в українських пластунів, є чи була «гра Кіма», яка також уперше з’явилася в цьому романі. Коли треба було подивитися на стіл, де лежали прикраси, потім цей стіл застилали, прикрас не було видно, а споглядач мав описати, що було на столі, яких властивостей, якого кольору, якого розміру.

- Найдавніший переклад творів Кіплінга українською – 1898 рік, у львівському «Віснику» вийшла програмна новела «Ліспет» в перекладі Івана Петрушевича. Відтоді Кіплінг активно видавався українською. Тоді одразу з’явилися і видання про джунглі, казки про Мауглі, дорослі оповідання Кіплінга.

- Редьярд і його дружина Кароліна в Першу світову війну працювали в Червоному хресті. Війна забрала в Кіплінга сина, тому після її закінчення він присвячує себе роботі в Комісії з військових поховань.

- До нацизму, чиє зародження Кіплінг устиг не лише побачити, а й передбачити у віршах, ставився з огидою. Мало хто знає, що свастика аж до кінця 20-х років була символом Кіплінга, донині на старих книжках можна побачити цей знак - символ удачі в Індії. Але щойно нацисти в Німеччині піднесли свастику себе на знамена, як Кіплінг заборонив її використання на своїх книжках.

- Кіплінгівська бібліотека, яка існує у Великій Британії і вміщує практично все, що видавалося з творів Кіплінга англійською та ще багатьма мовами, має український куточок.

- Усі оповідання «Книги джунглів» - це тексти для підготовленого читача. Ми звикли, що «Мауглі» - це молодший шкільний вік, утім Кіплінг писав передусім для старшої аудиторії. І навіть оповідання про Мауглі багато в чому апелюють до дорослих.

- Улюбленим письменником Кіплінга був англієць Льюїс Керрол, а «Алісу в Країні чудес» та її продовження Редьярд знав майже напам’ять.

- Повне зібрання творів письменника налічує 35 томів. На честь Кіплінга названо британський есмінець часів Другої світової війни. З 2010 року один з кратерів Меркурія також носить його ім’я. У Канаді на піку популярності Кіплінга на його честь названо місто на південному сході Саскачевану.

- Прах Редьярда Кіплінга похоронений в Кутку поетів у Вестмінстерському абатстві, поруч із могилами Чарльза Дікенса і Томаса Гарді.

 

 

 

У бібліотеці ліцею представлено книжкову виставку «Творець козацької держави», присвячену 430-річчю від  дня народження Богдана Хмельницького  – видатного гетьмана, далекоглядного державного діяча та символа боротьби за українську державність. Експозиція об’єднує наукові праці, історичні дослідження й художні видання, що розкривають його багатогранний образ, його мудрість, політичний хист і визначальну роль у творенні козацької держави.

Кількість створених нащадками праць про Богдана Хмельницького вражає. Важко навіть перелічити різноманітні наукові розвідки, твори художньої літератури й мистецтва, в яких описана, досліджена, змальована чи згадана постать цього українського історичного діяча минулого.

Виставка запрошує читачів глибше осмислити героїчні сторінки історії України та відчути велич гетьмана Війська Запорозького, який залишив незгасний слід у національній пам’яті.

Різдво Христове – одне з найбільших християнських свят, що відзначає народження Ісуса Христа від Діви Марії у Вифлеємі та символізує віру, надію й любов. Більшість християн світу його святкують 25 грудня за григоріанським чи новоюліанським календарем.

Традиційно, у ці передсвяткові дні, у бібліотеці ліцею для всіх користувачів нашої книгозбірні розгорнуто святкову книжково-ілюстративну викладку «Світло Різдвяних Свят».

Різдво є одним з найголовніших свят для українського народу. Ми святкуємо його з покоління в покоління, притримуючись звичаїв та вірувань. Різдвяні обряди, що дійшли до сьогодення від наших пращурів, несуть у собі сакральний та релігійний зміст.

Традиції на Різдво, перш за все, включають родинне єднання. Українці, зазвичай, зустрічають Святвечір в родинному колі, щоб вшанувати народження Спасителя та привітати один одного. Традиційно накривають ошатний стіл, співають колядки та щедрівки, готують подарунки для дітей і дорослих.

Про звичаї святкування Різдва Христового та інших зимових свят в Україні ви дізнаєтесь, ознайомившись із запропонованою нами викладкою, яка містить друковані видання, що зберігаються у бібліотечному фонді. Енциклопедичні, науково-популярні, навчальні, фотодокументи знайомлять читача з історією свята, традиційними різдвяними стравами, колядками та щедрівками та головними символами Різдва – дідухом і вертепом, розкриють секрети різдвяних прикмет та повір`їв.