"Любов батька – виняткова,

вона не схожа на любов матерів,

 в ній мало слів. Але вона безцінна".
День Батька - це особливе свято, коли ми вшановуємо та висловлюємо свою вдячність тим, хто відіграв важливу роль у нашому житті. Для багатьох з нас тато - це не просто батько, а й друг, наставник.

З самого раннього дитинства ми відчуваємо себе в безпеці під його захистом. Тато завжди готовий допомогти, дати пораду, підтримати в скрутну хвилину.

Ми вчимося у нього, як бути сильними, мужніми, відповідальними. Його поведінка та цінності формують нашу особистість.

З ним можна поділитися секретами, мріями, думками. Він завжди вислухає, зрозуміє і підтримає.

Тато вірить у нас, навіть коли ми не віримо в себе. Його підтримка та заохочення дають нам сили йти вперед і досягати своїх цілей.

Його любов безумовна і безмежна. Він любить нас такими, які ми є, з усіма нашими вадами та недоліками.

Вкотре, День Батька в Україні відзначається в умовах жорстокої війни, розв'язаної росією. Ми змушені зустрічати це свято з болем у серці, коли мільйони українських сімей роз'єднані, а тисячі батьків втратили життя, захищаючи свою Батьківщину.

Вони – наші герої. Вони борються за свободу та майбутнє своїх дітей, ризикуючи власним життям. Вони піклуються про свої сім'ї, дають їм надію та віру в перемогу.

 

 

Ой, земле, радістю умийся –

Прийшла до нас Зелена Трійця!

Нехай Господь нам душу гріє,

А поле житом зеленіє!

Звичаї та традиції, пов’язані з календарними святами українців, є частиною духовної культури українського народу. 20 червня ми відзначаємо свято Трійці, яке також має назву П’ятидесятниці, тому що настає на п’ятдесятий день після Великодня. Це свято є знаковим, оскільки саме на Зелені свята на апостолів зійшов вогонь Святого Духа, і вони почали проповідувати християнство різними мовами світу. Саме тому Трійцю вважають днем створення християнської церкви. Назва «Зелені свята» дуже стародавня, в її основі лежить культ дерева, культ квітів. Зі святами пов’язані барвисті та поетичні народні обряди і звичаї. У це красиве свято  оселі та храми прикрашають зеленим гіллям, травами та квітами.

Нехай цього дня у кожній оселі буде святково й зелено, і в кожній душі – радісно й сонячно! 

 

Щасливе дитинство – в щасливій родині,

Яка все найкраще плекає дитині!

Благаєм, дорослі, зробіть все можливе,

Щоб квітло у світі дитинство щасливе!!!

Щорічно 1 червня в Україні та ще в понад 60 країнах відзначають Міжнародний день захисту дітей — «International Day for Protection of Children» — прекрасне свято радості та надії.

Рішення про проведення Міжнародного дня захисту дітей було прийняте на Всесвітній конференції, присвяченій питанням благополуччя дітей, яка відбулася в Женеві в 1925 році. Чому це дитяче свято було вирішено відзначати саме 1 червня? За однією з версій, 1 червня 1925 року Генеральний консул Китаю в Сан-Франциско зібрав групу китайських дітей-сиріт і влаштував для них святкування Дуань-у цзе (Фестивалю човнів-драконів). Завдяки щасливому випадку день збігся і з часом проведення «дитячої» конференції в Женеві.

Після Другої світової війни, коли проблеми збереження здоров’я та благополуччя дітей були як ніколи актуальні, 1949 року в Парижі відбувся конгрес жінок, на якому прозвучала клятва про невпинну боротьбу за забезпечення міцного миру, як єдиної гарантії щастя дітей. За рік, саме 1 червня, був проведений перший Міжнародний день захисту дітей. Відтоді це свято почали відзначати щороку.

ООН підтримала ініціативу федерації та оголосила захист прав, здоров'я і життя дитини одним із пріоритетів у своїй діяльності.

В Україні цей день відзначають із 1998 року. У 1991 році Україна приєдналася до Конвенції ООН про права дитини, згідно з якою кожна держава зобов'язана поважати та заохочувати право дитини на всебічну участь у культурному і творчому житті, забезпечувати їй повноцінне дозвілля й відпочинок та сприяти наданню для цього відповідних можливостей.

Кожна дитина має повне право бути захищеною, розвиватися й навчатися для кращого майбутнього. І сьогодні — це не лише веселе свято для самих дітей, а й нагадування суспільству про необхідність захищати права малечі, прагнути, щоб усі діти росли щасливими і в майбутньому стали хорошими батьками і громадянами своєї країни.

   На сороковий день після Воскресіння Христового Православна Церква святкує одне з головних дванадцяти свят року (дванадесятих свят) - Вознесіння на небо Господа нашого Ісуса Христа.

Вознесіння належить до свят, що не має сталого числа, але завжди відзначається у четвер на шостому тижні після Пасхи.

На 40-й день після Пасхи Ісус Христос востаннє промовив своїм учням: «Мир вам!», а потім дав останню настанову: «Йдіть же навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа, навчаючи їх додержувати всього, що Я заповів вам; і ось, Я з вами по всі дні до кінця віку», про що розповідається у Святому Письмі.

Подія Вознесіння Господнього докладно описується в Євангелії від Луки і Діяннях святих апостолів, а також коротко в Євангелії від Марка. Вознесіння Господнє - день, коли Христос вознісся на Небо і сів «праворуч Отця». Після Свого воскресіння, Господь з’являвся своїм учням, розмовляв з ними та повчав їх, звелів чекати пришестя Святого Духа. Він піднявся з учнями на гору Єлеонську, де востаннє благословив їх і вознісся на небо. Близькість і постійне перебування апостолів з Господом у період Його земного життя, спричинили після Вознесіння Христа розгублення Його учнів. Але з’явилися ангели, які повідомили, що Ісус, який вознісся, таким самим чином знову повернеться на землю. Так було виголошено пророцтво про друге пришестя Христа. У віросповідних формулах I-II століть про Вознесіння Господнє говориться як про одну з основних подій земного служіння Ісуса Христа. У більшості древніх символів віри ця подія згадується слідом за Воскресінням. Між тим, у церковних джерелах перших трьох століть немає жодної згадки про окреме святкування цієї події. Відомий церковний письменник ІІІ ст. Ориген не згадує про нього у 8-й книзі свого твору «Проти Цельсія», де приводить християнські свята. Існує думка, що до ІІІ століття це свято відзначали разом зі святом Зішестя Святого Духа. Не мало воно і сьогоднішньої назви «Вознесіння», а називалось «сороковим днем після Пасхи». У IV столітті Вознесіння Господнє вже стає загальновідомим. Історик Сократ називає його «всенародним святом».

Про Вознесіння згадують святителі Іоанн Златоуст та Григорій Ниський, Лев Великий і багато інших.

У IV ст. цариця Єлена поставила храм на честь цього свята на Єлеонській горі - на місці, звідки вознісся Христос на небо. Джерела V століття виділяють Вознесіння Господнє в окреме свято — на сороковий день після Великодня, що повинно було підкреслити благодатну роль Святого Духа у спасінні.

У народі це свято ще називають Знесення, Вшестя або й Щастя. Відомий етнограф Василь Скуратівський з цього приводу пише: «Якщо протягом сорока днів ще можна було христосуватися, тобто казати «Христос Воскрес», то після Вшестя такі вітання вже заборонялися - бо в храмах ховають плащаницю».

 

23 травня – День героїв Україні. Свято встановлене на честь українських вояків – борців за волю України, передусім лицарів Київської Русі, козаків Гетьманської Доби, гайдамаків, опришків, січових стрільців, вояків Армії УНР, ОУН-УПА, а також героїв Небесної сотні та військових ЗСУ, які віддали свої життя у повномасштабній російсько-українській війні за свободу України.

Це свято величі духу українських вояків – борців за волю України і є символом незборимості Української Нації. Борці за волю України, які загинули в боротьбі з ворогом залишилися нескореними. Їх гаслом було «Здобудеш Українську державу або загинеш у боротьбі за неї».

День Героїв – це можливість висловити свою щиру подяку та пошану тим, хто без вагань пішов на захист України, чий героїчний подвиг став прикладом для всіх.

З нагоди відзначення Дня Героїв в читальному залі бібліотеки розгорнута книжкова виставка «Героями не народжуються», яка більш детально знайомить відвідувачів з подіями та людьми, які дали нашій історії яскраві приклади героїзму та матеріали про героїв – Небесної Сотні та тих, які сьогодні віддають свої життя за соборність та незалежність нашої країни.

23 травня, в Україні відзначають День Героїв. Свято покликане вшанувати пам’ять усіх борців за волю і незалежність України. Цей день нагадує нам, якою ціною дається свобода.

Ми живемо у найнапруженіший час історії незалежної України. В умовах війни на Сході України, економічної кризи, реформування держави та боротьби з корупцією, сьогодні, як ніколи раніше загострилися питання патріотизму, виховання громадянськості і національної самосвідомості.

Вічна пам’ять полеглим!

Світла шана тим, хто зараз тримає зброю в руках, захищаючи Україну і весь світ від знахабнілої орди!