Теодозій (Тодось) Степанович Осьмачка (1895–1962) – талановитий український письменник, якому випало жити і творити в нелегкі часи сталінських репресій, війни та голоду, пройти табори для переселенців, тюрми та психлікарні, пізнати на власному досвіді нелегке життя в еміграції. Народившись у травні 1895 року на Черкащині у селянській родині, він проявив талант до письма ще в шкільні роки, один з багатодітної родини зумів самотужки здобути вищу освіту. Змолоду Т. Осьмачка вчителював у народних школах, а 1916 року його мобілізували до лав російської армії для участі в Першій світовій війні. Під час служби за поему «Думи солдата» був відданий під військово-політичний суд Росії. З 1920 року Т. Осьмачка – інструктор з підготовки працівників освіти в Кременчуку. У роки навчання в Київському інституті народної освіти почалася участь Т. Осьмачки у літературному житті: спершу він був членом Асоціації Письменників (АСПИС), яку очолював Микола Зеров, а потім «Ланки» (МАРС), до якої входили Григорій Косинка, Борис Антоненко-Давидович, Валеріан Підмогильний, Євген Плужник. Перша збірка поезій під назвою «Круча» вийшла у 1922 році, а ще через три роки були опубліковані «Скитські вогні». У 1930-х роках над письменником загуркотіла безжальна машина сталінських репресій, Тодось Осьмачка після ув’язнень, психлікарні та багаторічних поневірянь врешті був вимушений емігрувати на Захід. В еміграції по-новому розкрився і засяяв талант письменника: з-під його пера вийшли прозові твори «Старший боярин», «План до двору», «Ротонда душогубців», 1954 року побачила світ книга-підсумок поетичних праць Т. Осьмачки «Із-під світу». Переїхавши з Німеччини до Сполучених Штатів Америки, Тодось Осьмачка намагався зосередитися на своїй творчості, але гнаний постійними страхами і страждаючи від манії переслідувань, згодом переїжджає до Канади, Франції, Югославії. На початку липня 1961 року у Мюнхені, прямо посеред вулиці, письменника розбив параліч, друзі своїм коштом доправили його до США на лікування у психіатричну лікарню. 7 вересня 1962 року серце Тодося Осьмачки зупинилося назавжди.

Творчість Тодося Осьмачки, яка відзначається внутрішнім драматизмом, філософською глибиною думки, загостреним психологізмом, розмаїттям художньо-філософських контрастів, стала невід’ємною частиною українського літературного процесу ХХ ст. Сучасне літературознавство розглядає творчість Тодося Осьмачки на історичному тлі, акцентуючи на неповторності стилю цього митця й діаметрально протилежних оцінках критики. Палітра творів Т. Осьмачки як представника символізму, експресіонізму та неоромантизму в українській літературі знаходить своє відображення в працях сучасних літературознавців.