Поезія – це той дзвінкий струмок,

Що витікає з надр душі твоєї,

Це мрії у тлумаченні думок,

Що з вірою вселяються в надію!

Поезія – це струни відчуттів,

Це музика Вселенської любові,

Поезія – це скарб усіх віків,

Це діамант величиною в слово!

Кажуть, колись один із письменників вибудував своєрідну шкалу людських радостей. В цьому переліку були багатство, любов, слава, влада… І кожна з цих радостей не могла наситити повністю людське життя, і тільки на вершині цієї шкали сіяла величним світлом вища радість, котра може завоювати людину повністю – це радість творчості.

Поезія подібна властивостями до алмазу, але не має його твердості. Поезія – це голос істини, голос правди, який єднає серця. Той, хто чує його, здатний піднятися на вершини духу, згуртувати не лише націю, а й об’єднати людство.

« Поезія – це не « найкращі слова в найкращому порядку», це вища форма існування мови»,- сказав Йосип Бродський.

Завдання поезії – розтривожити душу, примусити людину відгукнутися. Це нематеріальний, але цілком відчутний дотик.

Поезія — це не лише мистецтво, але й засіб вираження почуттів, емоцій та думок, що переповнюють наші серця. Вона здатна об’єднувати нас у спільному відчутті краси, вразити глибини душі та допомогти знайти відповіді на складні питання. Нехай цей день стане приводом для вшанування поетів минулого та сучасності, чиї твори назавжди залишаються джерелом натхнення. Давайте сьогодні зануримося у світ поезії, де кожне слово — це крилатий політ думок і почуттів. І нехай вірші завжди супроводжують нас у нашому житті, надаючи сенсу та глибини нашим переживанням.